У понеділок, 8 вересня, мешканці Новосанжарської громади попрощалися із 41-річним Захисником.
Панахида за загиблим відбулася вдома у Героя. Її відслужили представники Православної Церкви України. Далі траурна процесія вирушила до пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні. Дорогою кортеж зустрічали сотні мешканців громади, стоячи на колінах та встеливши проїжджу частину квітами.
Герой навіки спочив на кладовищі його рідного села Дубина. Під час траурного мітингу перед присутніми виступили селищний голова Геннадій Супрун, директор Руденківського ліцею Андрій Дігтяр та класний керівник військового Валентина Дашко. Вони розповіли, що Віталій народився 2 березня 1984 року в Дубині. Навчався в Дубинівській, а потім у Кунцівській школах. Після здобуття середньої освіти вступив до Полтавського профтехучилища, здобував професію токаря. Деякий час працював за спеціальністю в Полтаві, доки його не призвали на строкову службу в лавах Збройних Сил України. Віталій Степаненко охороняв кордони нашої держави. Після демобілізації він працював будівельником.
У 2013 році Віталій одружився, і пара оселилася в Нових Санжарах.
10 жовтня минулого року Віталій був мобілізований до лав ЗСУ. Військовий потрапив на Покровський напрямок.
2 вересня старший солдат, старший механік — водій І-го танкового взводу І-ої танкової роти танкового батальйону загинув під час виконання бойового завдання.
Побратими Віталія Степаненка віддали останні військові почесті на кладовищі. Головний сержант відділення військово-цивільного співробітництва Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив дружині Героя Таїсії прапор, який почесна варта зняла з його домовини. На честь Захисника пролунав трикратний стрілецький салют.
У військового залишилися дружина Таїсія, матір Валентина Миколаївна та батько Віталій Миколайович.
