Сергій Євсевський та Яків Гвоздецький з Лохвиці – визначні діячі УРДП

Як відомо, Українська Революційно-Демократична Партія постала по закінченню Другої світової війни на теренах Західньої Німеччини з числа еміґрантів, вихованих в основному на ідеях українського відродження 1920-их років, як також частково з числа колишніх членів ОУН, що були послідовниками лінії Івана Мітринґи. Засновниками УРДП були Іван Багряний, Іван Майстренко, Григорій Костюк, Борис Левицький. Частина членів УРДП у 1948 році створила навколо місячника «Вперед» ліву групу, яка згодом перестала існувати. Першим головою партії був Григорій Костюк, але найдовше на чолі УРДП був письменник Іван Багряний (1948-63), далі – Федір Гаєнко (1963-67), згодом – Василь Гришко (1967-75), а від 1975 її очолював Олексій Воскобійник. За ініціативи членів УРДП засновані - Об’єднання бувших репресованих українців совєтським режимом та Об’єднання Декратичної Українеської молоді; пресовими органами цієї партії були часописи “Українські Вісті» та «Український Прометей», як також неперіодичний журнал «Наші позиції», що виходив від 1948 року, окремі числа якого є у власному архіві автора цього допису. Чільними діячами УРДП були, зокрема Віталій Бендер, Всеволод Голубничий, Олексій Коновал (нині діючий Голова Фундації ім.І.Багряного), Юрій Дивнич-Лавріненко, П.Волиняк, І.Дубилко, І.Корнійчук, А.Лисий, А.Рябишенко та інші.
Принагідно зазначу, що порівняно невелике полтавське містечко Лохвиця стало місцем народження двох визначних діячів Української Революційно-Демократичної партії – Якова Гвоздецького та Сергія Євсевського. Вони були майже ровесниками, народилися у нашому місті, тоді повітовому центрі Полтавської губернії, відповідно у 1914 та 1911 році.
Яків Гвоздецький, який народився у Лохвиці 22 жовтня 1911 року. Після закінчення Інституту шляхів сполучень (залізничний інститут) спеціалізувався на будівництві залізничних мості, працюючи на дільниці колишніх етнічних українських теренів Курськ-Вороніж, що були приєднані до Совєтської Росії. У 1937 році, як і багато інших українських інженерів, був репресований більшовицькою каральною машиною НКВС, засуджений до ув’язнення. В часі німецько-совєтської війни перебував у полоні, потім у таборах переміщених осіб ДіПі в Німеччині, де й став активістом УРДП. Виїхав до Австралії у 1949 році, де належав до крайового керівництва цієї партії, а деякий час (1971-72) очолював тереновий провід УРДП. Протягом кількох років (1979-81) Яків Гвоздецький видавав на австралійських теренах циклостилевий журнал „Український Демократ”. Помер наш земляк-лохвичанин Я.Гвоздецький 22 грудня 1985 року у Мельбурні.
Дещо іншою була доля Сергія Андрійовича Євсевського, який народився у Лохвиці 6 жовтня 1914 року. Очевидно, що родина Євсевських спочатку мешкала у місті Борисполі, під Києвом, де народився у 1899 році Федір Євсевський, відомий український композитор, дириґент і педагог, який за деякий час по закінченню консерваторії у Санкт-Петербурзі (1914), був дириґентом театру (1918-1919) у сусідніх з Лохвицею Ромнах. Від початку 1920-их Ф.Євсевський років замешкав у Парижі, де й організував струнний квартет «Сучасні менестрелі», на чужині він став автором опери «Весняна казка» (лібретто Олександра Олеся), як також багатьох п’єс для скрипки, віолончелі, романсів на слова Тараса Шевченка, Олександра Олеся та Г.Мазуренко. Помер Федір Андрійович у столиці Франції в 1969 році.
Ще до початку Другої світової війни Сергій Євсевський здобув вищу освіту, закінчивши Київський політехнічний інститут, під час війни виїхав до Німеччини, по закінченню якої та після перебування у таборі для переміщених осіб у Діллінґемі, - еміґрував до США, оселившись у Філядельфії (штат Пенсильванія). На американських теренах Сергій Андрійович брав активну участь у громадсько-політичному та церковному житті української громади, дописував до різних видань, активно розповсюджував книги та періодику, був представником газети «Українські Вісті» (органу УРДП), журналу «Нові дні», як також довголітнім скарбником, - спочатку в Об’єднанні української молоді «Київ», а від 1975 року – став скарбником та секретарем Фундації імені Івана Багряного.
Помер Сергій Андрійович Євсевський, як і його визначний партійний побратим по УРДП Яків Гвоздецький, далеко від провінційної Лохвиці, містечка, яке на початку ХХ-го століття дало їм обом путівки у велике й активне громадсько-політичне життя та взірцеві патріотичні настанови. За межу Вічності Сергій Андрійович відійшов 15 травня 1988 року у Філядельфії, а тлінні останки нашого земляка знайшли останній спочинок на православному цвинтарі містечка Бавнд Брук (Нью Джерзі, США).
Прикро, що натепер у Лохвиці далеко ще не всі, якщо не сказати - одиниці, пам’ятають про цих двох патріотів українського роду, чолових діячів Української Революційно-Демократичної партії.

Логін:
Пароль:
запам'ятати