На місце події виїхали фахівці ветеринарної та санітарної служб, які провели дезінфекцію подвір’я.
Литвини — малесеньке село, розташоване на території Мартинівської сільської ради. Поява лисиць у цьому населеному пункті не є якоюсь незвичайною подією. Місцевість, в якій розташовані Литвини, а це — численні лісосмуги, луки, зарослі чагарниками є сприятливою для життя рудохвостих.
Володимир Якович (чоловік попрохав не називати його прізвища) розповідає, що на подвір’я його оселі лисиці приходять регулярно. У 2011 році навідувались двічі. Одного разу рудохвоста злодійка навіть задавила шестеро курей. У 2012 році лисиця з’явилась знову. І цього разу принесла більші проблеми.
Три тижні тому Володимир Якович проснувся від гавкоту собак. Було це ще вдосвіта, приблизно о 4.30 ранку. Особливо шаленіли дворовий песик Жучок та вівчарка Лінда. Вночі дворняга зазвичай бігає по подвір’ю, а вівчарка знаходиться у вольєрі, що поряд із прибудовою, яка слугує гаражем. Жучок, гавкаючи, заглядав під машину. Нахилившись, Володимир Якович побачив, що під машиною заховалась лисиця. Тікати їй було нікуди — з одного боку на неї гавкав Жучок, з іншого — буквально шаленіла Лінда. «Я потім подивився на дерев’яні стіни вольєра, то Лінда аж погризла їх від злості», — згадує чоловік. Тоді він взяв довгий дерев’яний держак, начепив на нього вила і цією зброєю вирішив або прогнати, або вбити лисицю. У цьому йому допомогла Лінда, яка, просунувши морду крізь огорожу, примудрилась ухопити лисицю за бік. Якович добив лисицю. І потім зняв з неї шкуру і нап’яв на спеціальні п’яльця.
А через кілька днів у нього почалися проблеми із собаками. Спочатку він помітив, що Жучок відмовився від їжі. «Я годую собак добре — м’ясом. Тому й здивувався, що він не їсть, — розповідає чоловік. Думав, притруївся, дав йому горілки. Бо одного разу вже собаку так вилікував». Але цього разу лікування не допомогло. Через три дні Володимир Якович побачив паралізованого Жучка, який лежав на дорозі. Він застрелив собаку і закопав труп у лісосмузі.
А через два-три дні помітив, що і Лінда відмовилась від їжі. Вона стала кволою. «Е, щось серйозне», — вирішив господар і поїхав у Кобеляки у ветаптеку. Собаці заміряли температуру. Вона була трішки підвищеною. Володимир Якович взяв дев’ять ампул з ліками і почав робити Лінді ін’єкції. Наступного дня вона навіть повеселішала. Але потім їй знову стало зле. Рот у вівчарки не закривався, ніби в ньому якийсь опік. Місцевий ветлікар сказала Володимиру Яковичу, що у собаки ймовірно сказ. Він зателефонував у державну ветеринарну лікарню. Там сказали, що виїдуть на місце і порадили звернутися у звичайну «людську» лікарню. У неділю 11-го березня Володимир Якович приїхав у Кобеляки. У ЦРЛ черговий медик запитала чи не кусали його собаки. Отримавши негативну відповідь, сказала, що в такому випадку щепитися не обов’язково.
У понеділок ввечері Лінда здохла. Наступного дня у Литвини приїхала ціла бригада фахівців із райцентру. Її очолив Валерій Грабар, завідуючий протиепізоотичним відділом кобеляцької районної державної лікарні ветмедицини. Труп Лінди, як і шкурку вбитої лисиці, у Володимира Яковича вилучили. А потім із спеціального обприскувача розпилили по всьому двору, в сараях та вольєрі, де жила Лінда, дезинфікуючий розчин.
— Ну навіщо вам та шкура потрібна, чого ви її знімали, — вичитував Грабар чоловікові.
— Та якось автоматично вийшло.
— Ви хоч у перчатках були?
— Аякже.
Валерій Грабар розповів, що тіло Лінди повезуть у Полтаву, де робитимуть дослідження на наявність вірусу сказу. Мікроскопічна експертиза триватиме три дні. Якщо сказу не виявлять, то проводитимуть ще й бактеріологічну. Вона продовжуватиметься місяць. Грабар сказав: «Поки немає результатів аналізів, заявляти, що це сказ, ми не маємо права. Це — не доведено. Але підозра існує. Взагалі, кожна людина повинна насторожитися, коли у її двір зайшла лисиця. Це є нетиповою поведінкою для цієї дуже обережної тварини. Отже, існує імовірність, що вона хвора на сказ».
Єдиним дієвим засобом, що запобігає захворюванню на сказ, є вакцинація. Щепити собак потрібно кожного року. За словами Грабара, вакцина у ветлікарні є завжди. Вона безкоштовна. Але за виїзд ветеринара доведеться заплатити. Також лікар наголосив, що Кобеляцький район є неблагополучним щодо ситуації зі сказом. Так у 2011 році зафіксовані три випадки сказу у домашніх тварин. Захворіли і загинули собака, кіт та корова.
Головний державний санітарний лікар району Валентина Семиног, в свою чергу, повідомила, що в районі щороку собаки кусають від 20 до 30 людей. Щоправда, вже багато років випадків захворювання на сказ у людей не зафіксовано.
Тим часом, із неофіційних джерел ми отримали інформацію, що в Кобеляцькому районі, як і у всій Полтавщині, просто немає антирабічної вакцини. Звернулись за коментарем до головного лікаря ЦРЛ Івана Супруненка. Іван Іванович підтвердив цю інформацію — вакцини немає. Швидше за все, її закуплять після того, як депутати райради проголосують за виділення коштів на придбання медикаментів. Шість ін’єкцій для лікування хворого на сказ обійдуться бюджету у 540 гривень. Та навіть якщо гроші виділять, вакцина з’явиться в лікарні не раніше середини квітня. А якщо скажена тварина вкусить людину до цього часу?
Сказ — це особливо небезпечна інфекційна хвороба всіх теплокровних тварин (хворіють всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин), що характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи та закінчується їх загибеллю.
1. Як заражаються люди?
Збудником сказу є вірус. Джерело зараження — хворі на сказ тварини. Механізм передачі — від хворих та інфікованих тварин через покуси та ослинення. Інкубаційний період для тварин може бути 7-8 днів, для людей — від 2-х тижнів до одного року. Основним джерелом вірусу сказу в нашій області є собаки, коти, корови, свині, коні, кози, лисиці, куниці, борсуки, єноти, кажани, щури, білки, лосі.
2. Перші ознаки хвороби у людини.
Вони з'являються раптово, на фоні повного здоров'я. Вже за 1-2 дні від початку захворювання на місці загоєної від укусу рани рубці набухають і робляться темно-червоними, являється тягучий біль. Починається загальне нездужання, слабкість, з'являється почуття туги, пригніченості. Разом з цим хворий втрачає апетит, погано спить, стає неспокійним, дратівливим. У хворого з'являється спрага, він просить пити, але проковтнути воду не може через судоми м'язів глотки. Розвивається тяжка ознака так званої «водобоязні». Захворювання триває 2-4 дні і закінчується смертю.
3. Ознаки хвороби у тварини
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, насамперед, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і вдень з'являються у населених пунктах, нападають на людей і тварин. У тварини з’являється дратівливість, а згодом млявість, втрата уважності, тварина часто лягає, дивно стрибає, здригається у судомах, голос у неї стає хриплим. Такий стан часто змінюється депресією.
4. Що потрібно робити при появі скаженої тварини?
У першу чергу необхідно негайно сповістити працівників санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини. Після проведення спеціалістами досліджень, трупи скажених тварин треба спалити або закопати на глибину не менше двох метрів. Одяг і білизну людей, які стикалися зі скаженою твариною, потрібно прокип'ятити і випрати з милом.
Слід пам'ятати, щоб запобігти зараженню тварин на сказ, їм треба щорічно робити профілактичні щеплення, а також виконувати правила утримання тварин. Вигулювати собак необхідно тільки на повідках, у намордниках, у сільській місцевості — тримати прив'язаними або у вольєрах.
5. Що робити, коли людину покусала або ослинила підозріла на сказ тварина чи невідома собака?
Перш за все, необхідно застосувати заходи для негайного знешкодження вірусу в рані. Місце укусу треба промити водою (краще з розчином мила) і обробити йодом. Якщо рана кровоточить, відразу зупиняти кровотечу не треба, тому що разом з кров'ю виливається і вірус сказу, відсмоктувати кров з рани небезпечно, бо вірус може проникнути в організм здорової людини через тріщини на губах. Але єдиним заходом попередження сказу у людини, яку покусала хвора тварина, є щеплення. Тому після обробки рани слід негайно звернутися до лікаря.
6. Важливо пам'ятати!
Недопустимі перерви в проведенні ін'єкцій під час щеплення. Самовільне припинення або скорочення визначеного лікарем курсу, а також несвоєчасно розпочатий курс щеплень, часто стає причиною того, що вироблення імунітету запізнюється і напруженість його виявляється недостатньою, щоб запобігти виникненню захворювання.
