До Дня визволення у Нових Санжарах відкрили меморіал воїнам-афганцям і вшанували льотчика-героя.
Солдати двох воєн
У Нових Санжарах 70-ту річницю визволення відзначають масштабно. Адже до свята приурочують і відкриття пам’ятника БМП, нарешті таки встановленої на постаменті у парку Перемоги. Тому до Нових Санжар на свято їдуть не лише воїни-інтернаціоналісти з усього району, а й їх побратими із Кобеляк, Козельщини, Машівки, Карлівки, Чутового та Полтави. Поруч із ще молодими «афганцями» стоять у вихідних костюмах з нагородами нечисленні ветерани Великої Вітчизняної. Солдати двох воєн, розділених часом і відстанню. Одні воювали на своїй землі, інші — далеко від дому, але страшне слово «війна» пройшло через кожного з них…
Навколо алеї, яка веде до Вічного вогню та обеліска загиблим воїнам, вишиковуються школярі з букетами квітів у руках. Інші учні Новосанжарського НВК та жителі селища заповнюють площу перед пам’ятником Слави.
Військовий оркестр грає «День Победы». Полковник Георгій Кіслов, який пройшов афганську війну, із радісною усмішкою зустрічає знайомих і незнайомих йому побратимів. З усіма вітається за руку. Знаходить час сказати кілька слів і журналісту «ЕХО».
— Сегодня наш общий праздник! Ведь семьдесят лет назад наши отцы, деды сумели победить врага и освободить родную землю! Об этом нужно помнить!
У цей час усі ветерани розсідаються на приготовлених для них стільцях, а представники влади займають місця перед мікрофонами. Починається урочистий мітинг. Відкриває його своїм виступом голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс. Він говорить про страшну ціну, яку заплатила Україна за перемогу в тій страшній війні:
— Близько 8 мільйонів полягли та померли від ран. Із юнаків віком 22-23 роки у живих після війни лишилося лише близько 3-х відсотків… У нашому районі невтішна мати Оксана Запорожець не дочекалася із фронту сімох своїх синів.
У своїй промові голова РДА згадує Шоту Гогорішвілі, який на танкові першим увірвався до Нових Санжар. На жаль, він не дожив до Перемоги, загинув і похований у Польщі. Згадує Сергій Шовкопляс і тих, хто після війни очолив відбудову району.
Голова президії ради ветеранів району В’ячеслав Семиволос у своїй промові також говорить про війну, про те, що вона не оминула жодного міста, жодного села, жодної української хати. Тому день визволення від ворога був і лишається найбільшим святом для нащадків визволителів.
Після виступів наступає тиша. І раптом із колонок лунає голос Левітана, який урочисто повідомляє про те, що Радянська Армія форсувала Ворсклу і звільнила місто Полтава. Потім усі присутні вшановують хвилиною мовчання загиблих у Великій Вітчизняній війні і покладають квіти до підніжжя пам’ятника Слави.
«Хороших войн не бывает!»
Продовжуються урочистості у парку Перемоги. Там урочисто відкривають меморіальний комплекс воїнів-інтернаціоналістів, центральним елементом якого виступає бойова машина піхоти. Тут першим слово бере голова районної ради Володимир Левицький. Він говорить про важливість збереження пам’яті про подвиг старших поколінь, які сімдесят років тому звільнили Україну від фашистів. Згадує і воїнів-афганців, які пройшли війну тридцять років тому.
— Саме нашому поколінню, яке зовсім нещодавно пережило гіркоту афганської війни, потрібно стати на захист ідеалів і свобод, за які безстрашно воювали з ворогом наші діди під час Великої Вітчизняної… Саме зараз нам доводиться вести боротьбу проти пропаганди сучасних націонал-фашистів…
Володимир Левицький говорить і про те, що перенесення БМП до парку Перемоги ніби поєднує між собою пам’ять про загиблих у Великій Вітчизняній та афганській війнах.
Наступним бере слово народний депутат від Партії Регіонів Олексій Лелюк. Його виступ виходить по-військовому лаконічним.
— Якщо ми щось обіцяємо, то виконуємо! І будемо робити так надалі! Ми це будемо робити разом і там, де зможемо, будемо підставляти плече. А цей пам’ятник буде символом того, що у нас на землі більш війни не буде!
Голова районної організації ветеранів Афганістану Михайло Коркішко розповідає, що на цей монумент новосанжарські «афганці» чекали два роки. І дочекалися.
— Завдяки народному депутату Олексію Лелюку ми тепер можемо прийти до цієї машини, яка протягом усієї війни була нашою захисницею!
Надзвичайно емоційно виступає голова обласної організації ветеранів Афганістану Юрій Цомартов.
— Тяжело ехать и воевать в другую страну. Эта машина защищала нас там, в горах Афганистана. Но и она горела очень быстро. Машина горела, а люди выживали… Не все… 15 тысяч погибших — это много или мало? Наверное, все-таки много. Поэтому этот памятник — и символ афганской войны, и напоминание: хороших войн не бывает…
З колонок звучить пісня «В черном тюльпане». Афганці, школярі, представники влади кладуть квіти до пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам та просто на броню БМП.
Після цього більшість учасників урочистостей вирушають до Центру культури і дозвілля, де відбувається вшанування Героя Радянського Союзу льотчика Володимира Дігтярьова. Його онука Лідія Войтенко після схвильованого виступу подарувала драбинівському шкільному музею особисті речі героя — маску, шолом та погони. На ці речі будуть дивитись учні місцевої школи. І замислюватись над подвигом тих, хто сім десятків років тому захистив Україну від ворога і наблизив Перемогу.
