Випадок, що стався в Кобеляках наприкінці 2013-го року, із повним правом може претендувати на звання «Курйоз року».
Виявляється, що деякі жителі Кобеляк мають удосталь часу і натхнення, аби пожартувати над своїми земляками. При цьому роблять це, як кажуть, на «межі фолу». І ризикують через свої втіхи якщо й не опинитися за ґратами, то отримати цілком реальну судимість.
Люди, які стали героями цієї історії, живуть як у райцентрі, так і в двох селах, що знаходяться неподалік Кобеляк. Вони мають різні професії та вік. А об’єднує їх спільна любов до жартів і незнання Кримінального Кодексу України. Інакше жартівники були б дещо обережнішими у своїх словах та діях. Позаяк до кримінальних справ та суду в цьому випадку не дійшло, то називати прізвищ учасників розіграшу ми не маємо права. Скажемо лише, що наші герої є людьми досить відомими в Кобеляках та районі.
Отже, почнемо. Один із жителів Кобеляк вирішив розіграти свого знайомого. Причому зробив це у вельми оригінальний спосіб. Він надіслав товаришеві повідомлення про те, що того викликають до військкомату з подальшою перспективою опинитися в лавах української армії. Рекрут, котрий давно «розміняв» п’ятий десяток років, був такою звісткою ошелешений. Адже у свій час він уже відбув строкову службу в танкових військах ще Радянської армії. І резонно вважав свій обов’язок перед Батьківщиною виконаним. Тому цей, далеко не юний, призовник відверто запанікував. І почав думати, як «відмазатись» від армії. Звичайно ж, автор і виконавець розіграшу «допоміг» товаришеві цінною порадою. І порекомендував, щоб той зібрав «торбу» для відмазки. Навіть із асортиментом потрібних продуктів допоміг визначитись — від ковбаси до коньяку.
Призовник з’явився з усім оцим «скарбом» у військкомат. І навіть виголосив цілу промову тамтешнім співробітникам, пояснюючи, що він уже є непридатним для управління танком. Мовляв, і здоров’я вже не те, і як зчеплення вижимати забув. А коли всі відсміялись, чоловік збагнув, що його банально «розвели». І навіть вирахував, хто це зробив. А після цього вирішив відплатити жартівникові тією ж монетою, тобто, розіграшем.
Минуло кілька тижнів і нагода для відплати таки трапилась. «Призовник» помітив у одному з сусідських дворів спортивний велосипед, який там залишив його кривдник. План визрів миттєво. Велосипед був «вилучений». Звичайно ж, його власник добряче переполошився, виявивши пропажу. І навіть написав заяву в міліцію. У райвідділі внутрішніх справ її прийняли і розпочали пошуки велосипеда.
Життя тим часом тривало. І власник велосипеда мав їхати до свого знайомого в інше село, аби купити там зерна. «Призовник», знаючи про це, умовив іншого свого товариша перевезти веломашину в двір, де мала відбутись купівля. Власник зерна про це знав. І коли жартівник приїхав до нього, почав розповідати, що недавно за зовсім невелику суму придбав пристойний велосипед. І, звичайно ж, показав покупку, у якій миттєво був упізнаний зниклий велосипед.
На цьому історія мала б і закінчитись. Та в райвідділі міліції залишилася заява про крадіжку. І навіть працівники прокуратури про це знали. Формально був склад злочину. Є постраждалий, є навіть група осіб, котрі спільно, за взаємною змовою, учинили крадіжку. І є всі підстави відкривати кримінальну справу, легко її розкрити і направити до суду. А там, як пощастить. Оцінить суддя гумор — буде виправдальний вердикт. А як не оцінить — кілька чоловік отримають судимість.
Отут уже всім стало не до сміху. Учасникам розіграшу, як і власнику велосипеда, довелось неодноразово ходити в райвідділ внутрішніх справ, у прокуратуру і давати пояснення. І приємного та веселого в цьому було мало. Та, на щастя для всіх, кримінальна справа не була порушена.
Так ось наші земляки жартують. Саме ця напівкримінальна історія й отримує відзнаку — «Курйоз року».
