Під час обшуку волонтерського автомобіля на блокпосту неподалік Артемівська у ньому знайшли близько 700 патронів та 10 гранат. Самі волонтери стверджують: увесь цей арсенал знаходився у запечатаній посилці, яку передав додому один із бійців збройних сил України.
Звідки гранати і набої у волонтерському автобусі?
Чергова гуманітарна місія новосанжарських волонтерів закінчилася гучним скандалом. Зранку 5‑го липня практично на усіх популярних Інтернет-ресурсах Полтавщини і України з’явилася інформація про те, що у зоні АТО неподалік Артемівська була затримана група волонтерів із Полтавщини, які в салоні автобуса перевозили зброю. А якщо точніше — цілий арсенал набоїв та бойові гранати. Спочатку у Інтернет-мережах повідомили, що це були волонтери із «Полтавського батальйону небайдужих», потім, що усі вони — із міста Комсомольськ. І лише до кінця дня інформація прояснилася остаточно: затриманими у Артемівську виявилися саме новосанжарські волонтери.
Ще за кілька днів Новими Санжарами поповзли чутки, що волонтери везли з собою гранатомети, ракети і ледь не зенітний комплекс «Бук». Хоча ні на одному з ресурсів, які виклали новину про затриманих волонтерів, жодних згадок про якусь зброю не було. Лише про набої та гранати.
За фактом вилучення боєприпасів артемівські правоохоронці почали слідчі дії. У затриманих волонтерів взяли свідчення і наступного ж дня відпустили додому. А за кілька днів у Нових Санжарах ми зустрілись із волонтером Юлією Солодкою, аби з перших уст почути, як чином у мікроавтобусі, що перевозив гуманітарну допомогу воїнам, опинилися бойові набої та гранати.
— Ми поверталися після чергової поїздки до зони АТО. Відвідали усіх хлопців, передали їм продукти, воду, індивідуальні посилки. Бійці, до яких ми приїжджали, передали додому деякі речі. Усього було кілька коробок. Це постійна практика. Хлопці з передової не можуть відправити ці коробки «Новою поштою» чи якимось іншим чином. Як правило, у цих посилках — особисті речі хлопців, одяг, старе взуття, білизна. Ми вже потім відсилаємо їх за тими адресами, які вони пишуть на коробках. Коли були на останній точці, почався обстріл. Ми швидко зібралися і виїхали у зворотну дорогу. Близько десятої вечора нас зупинили на блокпосту біля Часового Яру, неподалік Артемівська. Бійці почали оглядати наші речі і, відповідно, ті посилки, які передавали військовослужбовці. Коли відкрили одну з них, там знайшли цілий арсенал: патрони, гранати, кілька ракетниць. Ми, звичайно ж, не мали уявлення, ЩО у цій коробці. У інших коробках були просто особисті речі бійців.
Ми поїхали до артемівського райвідділу, написали пояснення. Разом із нами у цій поїздці були журналіст районної газети та представник прес-служби райдержадміністрації. Вони теж спілкувалися із правоохоронцями і пояснювали: ні про які набої чи гранати ніхто не знав. Сидячи у райвідділі, ми розмірковували, чи то хтось із бійців був настільки впевненим, що нас не обшукуватимуть, тому і передав такий «подарунок», чи то нас зумисне хтось «підставив». Сподіваюсь, правоохоронці в усьому розберуться.
Зупинятися волонтери не планують
Як запевнила сама Юлія Солодка, цей резонансний випадок не стане причиною для згортання волонтерської діяльності. До зони АТО вона дійсно якийсь час не їхатиме. Але із затриманням це ніяк не пов’язано.
— У нас просто немає чого везти. Як тільки назбираємо продуктів — поїдемо до хлопців знову. Нам немає чого боятися і немає чого приховувати. Ми волонтери, а не торгівці зброєю, якими нас поспішили змалювати.
І доки одні новосанжарці вправляються у здогадках — скільки ж гранатометів перевезла за півтора роки війни Юлія Солодка, інші продовжують їй довіряти і підтримувати її у волонтерській діяльності. Доки ми спілкуємось із волонтером, до неї підходить подружня пара із Руденківки і без зайвих коментарів передає 400 гривень : на армію.
— Ми на ці гроші купимо літні берці нашому бійцеві Хрипку з Малої Перещепини. Він зараз служить у Костянтинівці. Дуже прохав із взуттям допомогти, — наперед звітується волонтер. І прохає у людей номер телефону, щоб боєць міг подзвонити і подякувати благодійникам особисто. Ті спочатку відмовляються, бажають лишитись інкогніто, але потім зрештою погоджуються.
Повернутись до повноцінної волонтерської діяльності готовий і Ігор Нещадим, який починав поїздки на Схід разом із Юлією Солодкою, але потім тривалий час не міг займатися волонтерством після складного перелому ноги. Цього тижня Ігор планує здійснити поїздку на Луганщину. Про її результати ми розповімо у наступних номерах тижневика.
