Узяв газету «ЕХО» — пишуть про Гунжеля, зайшов у Інтернет — «говорять» про Гунжеля. Щоб прояснити ситуацію, розкажу трішки про громадського діяча Павла Олександровича Гунжеля.
Уже протягом довгого періоду часу разом із однодумцями за власні кошти та витрачаючи свій час відстоюю інтереси жителів Кобеляцького та Козельщинського районів. Поясню для людей далеких від цього та не зовсім розуміючих: громадська діяльність — це робити добрі справи, тобто, наближати всіх нас до цивілізованого життя з європейськими цінностями. А цінності в Європі — це не кілограми ковбаси та гроші під подушкою. Це те, за що віддали своє життя герої Небесної сотні, за що гинуть найкращі хлопці на сході України.
Ми всі робимо одну справу, змінюючи Україну. Тому в жовтні 2015 року я взяв участь у місцевих виборах в якості кандидата на посаду бутенківського сільського голови. Моя передвиборча програма була направлена на зміни існуючого стану речей на території громади. Проводячи передвиборчу агітацію, я обійшов від хати до хати майже всіх жителів Бутенківської сільської ради. А їх — немало: майже чотири тисячі. Спілкуючись із людьми, я дізнався про багато проблем, які замовчуються і прикриваються діючою місцевою владою. До речі, і діючим головою Миколою Скрильником, який працює на посаді з 2006 року. Люди зневірені і не довіряють обіцянкам. Саме тому і явка на вибори була дуже низька: на одній із дільниць проголосувало 261 виборець із 760. Та маємо те, що маємо. Життя продовжується. І я, на відміну від українських політиків, які прийшли до влади, та «твердих господарників», людей із їхніми проблемами наодинці залишати не збираюся.
Проблеми в людей майже однакові і в Бутенках, і в Кобеляках, і в Царичанці, і в Козельщині. І методи їх вирішення також. Основні проблеми — це водопостачання, вуличне освітлення, вивезення та утилізація побутових відходів, ремонт дорожнього покриття і, звичайно, найболючіші для всіх, земельні питання.
У нашій державі земельні питання регулюються Конституцією України та Земельним кодексом, основні положення яких такі:
— кожен громадянин України має право на приватну власність, у тому числі і на землю;
— згідно статті 121 Земельного кодексу, кожен громадянин України має право на безоплатну передачу земельних ділянок: на земельний пай для членів КСП у розмірі, середньостатистичному по підприємству; для ведення особистого селянського господарства — до 2 гектарів; для ведення садівництва до — 0,12 гектара; для будівництва та обслуговування житлового будинку — до 0,25 гектара в селі; для індивідуального дачного будівництва — до 0,1 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів — до 0,01 гектара;
— згідно статті 59 Земельного кодексу, кожен громадянин України має право на безоплатне отримання у приватну власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).
При розпаюванні земельних ділянок КСП (колгоспів) діяли також певні закони та підзаконні акти, згідно яких не менше 25 відсотків земель товарного виробництва (ріллі) мали закласти в резервний фонд (10 відсотків — для створення фермерських господарств, 15 — загальний фонд). Та в українських реаліях закон, як дишло, куди повернеш, так і вийде. У нашому випадку влада закон залишає людям, а собі забирає землю.
Як це робиться в Бутенках
Жителі звертаються з заявою до сільського голови і отримують відповіді: їх заява або загубилася, або депутати відмовили, у зв’язку з тим, що немає в наявності землі (інформацію готує землевпорядник Сергій Лях). А у випадку, якщо проголосують, щоб надати громадянину земельну ділянку, виявиться, що у землевпорядника або метровка поламалась, або він зайнятий, або інша відмовка. І так триває рік, два. Тобто, землі вам не бачити. Але так трапляється не з усіма. Є й достойні люди, впливові, яким і землі не шкода, можна навіть піти усупереч законодавству. А якщо тут присутні ще й родинні зв’язки, то, взагалі, як говорять на Донбасі, без базара.
29 грудня 2012 року за погодженням депутатів Бутенківської сільської ради та підписами сільського голови Миколи Скрильника і голови Кобеляцької райдержадміністрації Анатолія Таранушича було надано (напевно, у якості подарунка на Новий рік?) Катерині Скрильник (невістці голови Бутенківської сільської ради) 112,967 гектара землі. Багатьом іншим бажаючим у 2012 році відмовили у зв’язку з відсутністю земельних ресурсів.
Згадується старий радянський фільм «Попелюшка» та дитяча пісенька на вірші Сергія Михалкова «Говорят, под Новый год…»: «Говорят, под Новый год, что ни пожелается, все всегда произойдет, все всегда сбывается!». Ось так і збулася мрія нашої бутенківської Попелюшки: вона стала князівною з великим шматком земельки, фермою та десятком робітників, які можуть і за обіцянки працювати, і «святим духом» обідати.
Для цих людей землі немає
Випадків зловживань при видачі земельних ділянок — сотні. До того ж усі вони підтверджені документально. Щоб читачі «оцінили красоту ігри» бутенківської Cosa Nostrа, розкажу про деякі випадки класичних земельних «розводняків»-афер.
Випадок №1: Справа Олега Анатолійовича Рубана. Олег Рубан працював у КСП «Заповіт» і його забули включити в списки на отримання паю. Він звернувся до керівництва Бутенківської сільської ради. 3 березня 2000 року рішенням сесії сільради йому відмовили у видачі дозволу на викопіровку земельної ділянки. Олег Рубан звернувся до Кобеляцького районного суду, який задовольнив його скаргу 27 липня 2000 року. Прийшовши по землю, Олег Рубан отримав рішення, яким депутати, порушивши діюче законодавство, видали (згідно рішення № 16 від 15 грудня 2000 року) земельну ділянку в районі фруктового саду (цільове призначення — багаторічні насадження, а повинно бути — землі товарного виробництва). Цей сад, згідно рішення №12 районної сесії від 25 липня 2000 року, повинні були списати. Далі за кошти району та Бутенківської сільради викорчувати, привести землю до стану, придатного для обробітку. Доки ці заходи проводитимуться, зарахувати її до категорії, що знаходиться в стадії меліоративної підготовки. Кошти зникли, сад не викорчували, перевели в розряд земель товарного виробництва (ріллі), порушивши при цьому кілька статей Кримінального кодексу України. Олег Рубан до цього часу не отримав земельної ділянки, хоч на території Бутенківської сільської ради було на той момент близько 2,5 тисячі гектарів земель резервного фонду.
Випадок №2: Справа В’ячеслава Петровича Хейла. В’ячеслав Хейло є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1‑ї категорії та інвалідом Чорнобиля. Інвалідність він отримав внаслідок опромінення при ліквідації наслідків катастрофи. У 2005 році В’ячеслав Хейло звернувся до керівництва Бутенківської сільської ради із заявою, у якій прохав надати йому земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Згідно статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ліквідаторам аварії на ЧАЕС 1‑ї категорії повинні обов’язково позачергово і безоплатно надаватись земельні ділянки згідно Земельного кодексу. Тобто, для ведення особистого селянського господарства — до 2 гектарів. Порушуючи безліч законів України, перевищуючи покладені на них повноваження, бутенківський сільський голова та депутати вирішили надати в оренду земельну ділянку в розмірі 1 гектар, а своїм діткам надати безоплатно по 2 гектари. Цим самим рішенням була порушена стаття 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виходячи із статті 64, ігнорування вимог цього закону тягне за собою кримінальну відповідальність посадових осіб, а також веде до того, що всі рішення про надання земельних ділянок жителям Бутенківської сільської ради, починаючи з 2005 року, можна скасувати через суд. Ще цікавіше те, що на повторні заяви про видачу земельних ділянок у 2015 році (а саме: 24 грудня) депутати та сільський голова винесли аналогічне рішення: відмовились виконувати закони України.
Випадок №3. Справа Наталії Віталіївни Мальченко. Наталії Мальченко дісталася спадщина за заповітом від Клигіної О. С. та Клигіна С. М. Тобто, вона отримала право розпоряджатись майном та землею померлих. Земельні ділянки (паї), які числились за померлими і були відображені на схемі розпаювання, зникли. Вони виявились оформлені на інших людей з погодження Бутенківської сільської ради. Згідно висновку бутенківського сільського голови № 133 від 1 серпня 2004 року про можливість надати земельні ділянки (паї) на землях колишнього КСП імені Котовського за межами села Котовське, Наталія Мальченко повинна була отримати землю поблизу села, у якому проживала. Та земельні ділянки не отримала до цього часу. Причина дуже проста: немає землі в резервному фонді. Це — для неї, а для Катерини Скрильник знайшлась у 2012 році. Поблизу села Котовське земля є не тільки для неї, а і для орендатора А. — 8 гектарів ріллі.
Випадок №4: Справа вчителів Бутенківської загальноосвітньої школи I-III ступенів. Як відомо, школа — це головний осередок культури та знань у сільській місцевості. Учителі — це люди, які виховують у дітях порядність, чесність і людяність. Також педагоги — це люди, які вимушені жити, одягати і виховувати своїх дітей за мізерні зарплати. Учителі Бутенківської школи протягом довгого періоду часу пишуть колективні заяви до очільників районної та місцевої влади з проханням надати їм, згідно Земельного кодексу, земельні ділянки. Нахабності вчинків місцевих чиновників можна лише дивуватися. Із виділених на школу мізерних наділів землі вони умудрились нарізати своїм дітям по 2 гектари (на дітей землевпорядника Сергія Ляха виділено 4 гектари), знехтувавши правом інших людей. 31 березня 2011 року на один із колективних листів учителі отримали відмову голови Кобеляцької РДА Анатолія Таранушича. Вона пов’язана з тим, що на території Бутенківської сільської ради відсутні землі резервного фонду. Через два місяці жителю Бутенок було надано 32,76 гектара ріллі (договір зареєстровано 10 червня 2011 року). Тобто, учителям — закон, своїм людям — земля.
Схожих випадків — сотні. І за кожним із них — чиєсь горе, нужденне, бідне, пограбоване життя. А в цей час хтось «джипа» сину купує чи файну хату будує. Не всі, звичайно, працівники сільської ради злочинці, є й порядні. Завдяки ним у мене з’явились копії документів, що підтверджують афери із землею:
