Вхід | Реєстрація

Життєвий шлях рудчан поважного віку у спогадах і світлинах

Життєвий шлях рудчан поважного віку у спогадах і світлинах

На початку жовтня у Рудківській сільській громаді відбулося свято. На запрошення сільського бібліотекаря Лідії Волнянської і художнього керівника Будинку культури Ольги Смик відгукнулися понад сорок людей поважного віку. Це те покоління, яке вистраждало під час голодоморів, вистояло у Другій Світовій війні, відбудовувало зруйноване і допомагає нам творити майбутнє.

Вечір-зустріч, присвячений учасникам і дітям війни, відбувся у фойє Будинку культури і став неабиякою подією в селі. Літні чоловіки й жінки були зворушені увагою. Ведучі приділили увагу кожному з присутніх, дали можливість їм виступити та висловити свої думки.

Атмосфера в залі була теплою і затишною. Старенькі поринали спогадами у свою далеку молодість, у часи, коли трудилися у тодішньому колгоспі Шевченка.

Засвідчити свою повагу до присутніх прийшли голова ветеранської організації сільської ради Наталія Павловська і сільський голова Михайло Векленко. Поділилися своїми спогадами, як гіркими, так і світлими, вчителі-пенсіонери Ніна Векленко, Віктор Саржан. А Іван Хотінець пригадав, як піднімав цілину у далекі роки і як йому вручили нагороду «За підняття цілини». Виступи присутніх перемежовувалися музичними номерами.

На свято організатори запросили кілька сімейних пар, які утворилися між знайомими з дитинства. А є такі подружжя, які зустріли свої половинки далеко від домівки. Володимир та Анастасія Марченки поділилися своїм сокровенним. Володимир Степанович цікаво розповів про те, як він покохав з першого погляду свою майбутню дружину, яка приїхала до сестер у рудківські краї, як вони потім створили родину. І на сьогодні мають трьох дітей, семеро внуків і троє правнуків.

— Про кожного можна писати романи і повісті. І буде та бентежна розповідь про стійкість, мужність, працелюбність, відданість громадському обов’язку, — оголосила ведуча Лідія Волнянська та назвала поіменно тих, хто усе своє трудове життя присвятив колгоспу. Лідія Володимирівна надала слово людям землі, які знають ціну важкій праці. У свій час Меланія Продан працювала бригадиром огородньої бригади. Вона із світлим сумом пригадує своїх «дівчат», багатьох з яких немає вже на світі.

— У нас була дуже дружна і працьовита ланка, — зазначає жінка.

Івана Кальченка у Рудку доля занесла завдяки його дівчині, а пізніше — дружині. Чоловік сам родом із Солонянського району.

Веселою була розповідь колишньої доярки Галини Бобошко. Коли на ферму привезли корів із Німеччини, Галина Карпівна не знала, як з ними порозумітися, та врешті-решт знайшла спільну мову.

— Та так, — сміється оповідачка, — що поїхали із своїми «німкенями» на виставку у Київ. А чоловік мій у всьому допомагав.

Із задоволенням присутні пенсіонери подивилися старе любительське відео та слайди давніх світлин, на яких відображено життя місцевого колгоспу. Відео було знято у 1989 році тодішнім практикантом сільгоспінституту, а пізніше — агрономом господарства Миколою Павловським. Усі побачили на екрані комбайнерів у степу, водіїв на току, працівників контори на прополці буряків. Літні чоловіки й жінки, спостерігаючи за ходом дій, як малі діти вигукували: «Та це ж я… Та це ж Микола… Дивись — дивись…» Після презентації відеосюжетів присутні вшанували пам’ять своїх земляків, які не дожили до цієї миті.

Окремою сторінкою за сценарієм ведучих було і слово про сільських медиків Єфросинію Іващенко, Надію Царську, Ольгу Василенко, Ганну Левченко.

Хочеться назвати найстарших жителів громади, які вже переступили 90‑літній рубіж. Звичайно, за станом здоров’я не всі прийшли на зустріч. А тих, які змогли відвідати захід, присутні привітали щирими оплесками, а голова ветеранської організації вручила бабусям і дідусям квіти. Це були найстарша мешканка громади Катерина Денисенко (93 роки), Лідія Щербина, Євгенія Новицька, Поліна Саржан, Віра Харченко, Параскева Смик, Дар’я Зозуля, Кузьма Джунь. Користуючись нагодою, Лідія Волнянська і Ольга Смик від імені громади привітали іменинників, які святкували свій день народження у вересні.

У цьому році в історії нашого району відбулася значна подія. З великими труднощами, але все ж таки вийшла з друку книга про історію району, яку писали усім миром. І гідне місце у книзі займає історія Рудківської сільської ради. Автор проекту-книги «Біль і гордість Приорілля» — дитина війни Галина Лоза-Сало. Тож ведучі свята показали матеріали, зібрані у книзі, презентуючи сторінки на мультимедійному екрані.

Коли вечір-зустріч добігала кінця, від імені усіх присутніх учасників і дітей війни Володимир Продан висловив подяку працівникам бібліотеки і Будинку культури, сільській раді, ветеранській раді за організовану зустріч і подарований гарний настрій. Кожен з присутніх, виходячи із зали, говорив слова подяки організаторам. Особлива подяка Дмитру Стогнію за музичне оформлення заходу, а підприємцям Катерині Здорик, Ніні Волнянській, Валентині Вовк — за солодкий стіл.


Автор: Олена Маренич


Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини України та Полтавщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Курс НБУ

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації