Україна — не Уганда

Україна — не Уганда

Днями родич повернувся із далекої африканської країни, що називається Уганда. Їздив туди, слава Богу, не працювати, а як турист. За якийсь тиждень, доки тривала подорож, чоловік отримав вражень навіть не на рік, а набагато більше. І справа не лише у тому, що побачив унікальну природу Східної Африки із її Нілом, джунглями, саваною, левами, бегемотами, крокодилами і горилами. За якихось сім днів встиг побувати у трьох різних світах. Перший із них — рідна Україна, другий — багаті і супертехнологічні Арабські Емірати, у яких довелося робити пересадку з літака на літак, і третій — власне Уганда.

У перший день подорожі — арабське місто Дубаї із півкілометровими хмарочосами, вщент заповненими відвідувачами, дорогими ресторанами і магазинами, восьмирядним рухом на автобанах. А наступні кілька днів — Уганда, у якій із найбільш доступних і розповсюджених досягнень цивілізації є автомат Калашнікова.

В Уганді, за словами родича, рух часу зупинився кілька десятиліть тому. Є зовсім невеликий прошарок людей, котрі по-справжньому багаті. Це — власники кавових і тютюнових плантацій та фермери, які випасають на безмежних просторах савани сотні тисяч голів худоби. Усі інші — живуть на кілька десятків доларів у місяць. Але, як не парадоксально це звучить для українців, почувають себе цілком задоволеними життям людьми. Угандійці нікуди не поспішають, не переймаються якимись глобальними проблемами, не нервують і не сваряться. Вони чітко усвідомлюють, що в будь-якому разі в їх житті нічого не зміниться. Вони й через сто років житимуть так, як зараз. І як жили ще сто років тому. Усе, як у тому «бородатому» анекдоті:

— А як ти розслабляєшся?

— А я не напружуюсь.

Угандійці знають, що з голоду не помруть, бананів вистачить на всіх. Але ніколи не вирвуться із світу напівжебрацького існування. Хіба що хтось із синів почне добре грати у футбол, поїде в європейський клуб і зароблятиме пристойні гроші.

Родич каже, що такий підхід до життя трішки нагадав йому про радянські часи. Він устиг у них пожити. Тоді у нас теж усі були в основному рівні. Практично кожен знав, як у подальшому буде продовжуватися його життя. Ніхто нікуди не поспішав і не намагався, та й не міг, виділитися. Усі мали приблизно однакові соціальні гарантії від держави, потихеньку крали із колгоспів та підприємств, не хвилювалися, були спокійнішими і дружнішими. А за що сваритися тоді було? Хіба що в якійсь із черг за імпортним дефіцитом. А із загальної маси мали право виділитися хіба що високопоставлені партійні бонзи, космонавти і справжні чи «призначені» ударники соціалістичної праці. Усе — чітко, зрозуміло і безконфліктно.

За кілька десятиліть усе змінилося докорінно. З’явилися багаті і супербагаті люди. Перемогло суспільство споживання. Зараз не потрібно мати блат у магазині чи родича інваліда війни, щоб придбати омріяні «Жигулі» або «Волгу». Купити можна все. За ваші гроші привезуть додому і за додаткову плату ще й у всі місця розцілують. Люди миттєво змінилися, стали більш нервовими і злими, почали кудись постійно поспішати, заздрити іншим і брати кредити.

Соціальні психологи, безумовно, можуть пояснити цей феномен. Та й на побутовому рівні, без наявності професійних знань, усе можна зрозуміти. Люди побачили, що загальної рівності вже немає. Побачили, як вчорашній трієчник Вася Пупкін за кілька років може стати мільйонером. Побачили, як щодня, щогодини з’являються все нові й нові моделі автомобілів, пилососів, пральних машин і мобільних телефонів. А із телевізора їх щосекунди під’юджують: не чекай, не заробляй, не складай гроші, а споживай, споживай, споживай. Кордони відкрилися і люди поїхали по світу. І побачили, як живуть в Європі. А ще більше — почули із того ж телевізора. Адже пропагандисти споживацького способу життя і мислення не розповідають і не показують, що в тій же Європі достатньо своїх проблем, що заможні держави досягли високого рівня життя для своїх громадян далеко не завжди праведними методами. І тривав цей процес століттями. Натомість, українцям торочать: споживай, споживай, споживай. А для цього — здобувай гроші всіма можливими методами і способами.

В Уганді все спокійніше і розміреніше. Там усе розписано на століття вперед. Але Україна — не Уганда. Географія не та.

І, сподіваюся, Угандою Україна й не стане. Як, швидше за все, не стане і Росією, і Арабськими Еміратами. Знову ж, географія не та, бо нафти немає. А коли стане Європою, у кращому сенсі цього виразу? Напевне, тоді, коли заспокоїмося, перестанемо заздрити дальнім і ближнім. І не будемо на виборах продаватися за долар чи два.

Чи буде це так? Попри те, що бачу недоліки у своїй рідній країні, критикую і складних, і простих її громадян, залишаюся оптимістом. Таки буде, доживу. Тому й пишу свої редакційні, аби земляки почали розуміти, що все залежить виключно від них. А не від Порошенка, Тимошенко, Путіна чи цін на нафту.


Автор: Ігор Філоненко
Поділитися:
19 травня, 09:01 | Регіон: Полтавщина | Категорія: Редакційна | Сторінка для друку
Читайте також:



1. земеля / 19 травня, 15:31 Вставити цитату
Статья написана хитро (а хитрость это признак ума). Трижды перечитал. А что общего и в чем разность не разглядел по большому счету. Но понял, что у них бананы , а у нас картошка. Прежде чем журналисту отправить статью надо самому трижды прочитать и дать товарищу. Правки будут однозначны. Последний абзац - это с теории Маркса и Энгельса ,что в нынешнее время уже не работает. История однозначно подтвердила- к сожалению или к радости, на определенном промежутке времени все зависит от первого лица, ибо именно первое лицо формирует своих единомышленников в одну команду Если пан Филоненко назовет фамилию от обратного, я заберу свои слова назад. А фраза , все зависит от нас,это чистая философия, но не реальность.
2. Maksym / 20 травня, 21:28 Вставити цитату
1.земеля
«История однозначно подтвердила- к сожалению или к радости, на определенном промежутке времени все зависит от первого лица, ибо именно первое лицо формирует своих единомышленников в одну команду»

Это скорее редкое исключение. Как правило лидер подбирается под запросы тех, у кого в руках сила, причём обычно методом встряхивания коробки. И если выпадает неподходящий - от него избавляются.
3. земеля / 20 травня, 22:42 Вставити цитату
И да и нет, к Януковичу может и подойдет, но к Белорусскому батьке нет.Лучше там люди живут или нет, судить тяжело. Но зато спокойно. Дороги хорошие, и много много другого. То же нет нефти и газа, то же есть западное население. Есть оппозиция , но батько уже сколько у власти. Украину надо сравнивать с Белоруссией, а не с Угандой.
3.земеля
«Лучше там люди живут или нет, судить тяжело.»

Ну ты даешЪ. Почему тяжело судить? Уже одно то, что нету там войны говорит о том, что там лучше живут. Не будешь же утверждать, что жить в стране, в которой идет гражданская война лучше? Кому то лучше, но не народу. Но и во всех остальных отношениях там лучше. Тут когда-то тусовался «Профессор» из Полтавы,полусвидмый ездивший в АТО, а потом он уехал в Белоруссию и уже и писать перестал, так как политические терки и материальные проблемы отошли и у него на задний план.
3.земеля
«Украину надо сравнивать с Белоруссией, а не с Угандой»

Если начать сравнивать с Белоруссией , то Украина будет выглядеть Угандой. А если сравнивать с Угандой, то Украина еще ничего себе.
5. земеля / 21 травня, 08:18 Вставити цитату
4.Адекватник
«Уже одно то, что нету там войны говорит о том, что там лучше живут.»

Да, согласен
Мені цікаво, звідки взято "Професор, їздивший в АТО"
Стаття "я не хочу більше воювати" носила виключно переносний зміст, як звернення від пересічного українця, в тексті це було добре зрозуміло, жаль, її вже нема на сайті.
Стосовно Білорусі: так, схожість з Україною простежується, але Білорусь - бідніша в частині природних багатств. У неї немає виходу до моря. Менші транспортні перспективи. Дійсно, українці могли б жити краще. Але нинішня влада виконує певні задачі, і вони аж ніяк не стосуються покращення життя пересічного громадянина. Адже існують ризики, що Україна може повернутися до зони впливу РФ, і тому бажано, щоб туди вона якщо й повернулася, то як можна слабшою.
...

Змінено 02.06.2017, 23:02
6.професор
«Мені цікаво, звідки взято "Професор, їздивший в АТО"
Стаття "я не хочу більше воювати" носила виключно переносний зміст, як звернення від пересічного українця, в тексті це було добре зрозуміло, жаль, її вже нема на сайті.»

Ну звідки взято, "извлечено из памяти". Може память і заглючила. Якщо помилився, то я, як людина адекватна, можу визнати свою помилку і попрохати вибачення. Такі у мене були асоціації в голові від раніше читаного, тому так і написав. Почав шукати старі коменти і статті для підтвердження своїх слів і дійсно нічого суттєвого не знайшов. Може таке враження склалося і після статті яку видалили. Але попутньо знайшов інщу цікаву статтю про гей-патріотизм і розпочату війну. Може і її вилучать, але цікаво було б колекціонувати думки читичів і дописувачів, аби з часом їх порівняти. Посилання на exo.in.ua

Змінено 05.06.2017, 08:44
6.професор
«Білорусь - бідніша в частині природних багатств. У неї немає виходу до моря. »

А Псакі казала, що Білорусь - морська держава. Усі свідомі їй вірили.
6.професор
«Адже існують ризики, що Україна може повернутися до зони впливу РФ, »

Ризики, чи може шанси? Зараз немає ніяких незалежних держав. Усі держави в чиїйсь зоні впливу. Питання може бути лише в тім, яка зона впливу краща чи, якщо хочете, вигідніша. В одній зоні з вами можуть поділитися останнім, а в іншій - використати і викинути обібравши до нитки.
10. Pravdorub / 19 серпня, 14:48 Вставити цитату
9.Адекватник
«Питання може бути лише в тім, яка зона впливу краща чи, якщо хочете, вигідніша.»

А Вам вигідніша РФ, як я бачу. То чому ж Ви, люблячий так росію, не переїдете туди?
Доречі, цією фразою все сказано...
4.Адекватник
«... в которой идет гражданская война ...»
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Щоб прокоментувати матеріал, Вам необхідно зареєструватися, або увійти на сайт під своїм логіном



Останні коментарі

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації