У п’ятницю 11 вересня до Малоперещепинської сільської ради завітали два незнайомці. Вони представились працівниками міліції і запитали сільського голову. Микола Сімійон якраз поїхав у справах до районного центру. Не було і секретаря сільради — вона перебувала у відпустці. Тоді міліціонери попрохали пройти з ними головного бухгалтера. Як пояснили чоловіки, в одному з домогосподарств у Малій Перещепині знаходиться велика партія простроченої продукції «Дальние острова». У будинку, до якого вони прийшли, колись мешкав Микола Андрійович Клименко — почесний громадянин Новосанжарщини, кавалер ордена Леніна, колишній директор Малоперещепинської школи, яка нині носить його ім’я. Микола Андрійович вже кілька років, як покинув цей світ, відтоді будинок стояв порожнім. Хоча номінально прописаним у ньому був його внук Олександр Каплуновський. Так от до подвір’я Клименків міліціонери і запросили головного бухгалтера сільради. Показали їй постанову суду, яка дозволяла проводити обшук саме за цією адресою.
— А звідки ви знаєте, що та риба саме тут? — поцікавилась жінка.
— Знаємо, — коротко відповіли міліціонери. У дворі вони одразу попрямували до сараю. Відкрили двері і продемонстрували вміст старенької будівлі — сарайчик під дах був заставлений ящиками із маркуванням «Дальние острова». Деякі з коробок були датовані аж 2002 роком, а риба у пакетиках була вкрита пліснявою. Частину ящиків винесли на подвір’я, але потім вирушили шукати транспорт, аби вивезти одразу усю партію. Жінку попросили написати пояснення і розписатися на постанові, після чого відпустили на роботу.
За деякий час в Малу Перещепину повернувся сільський голова Микола Сімійон. Він, звичайно, не міг не поцікавитися тим, хто саме займається конфіскацією на території підпорядкованої йому сільської ради. До того ж, правоохоронці були явно не місцевими. Міліціонери продемонстрували йому посвідчення працівників управління по боротьбі з економічними злочинами: майор Сергій Книш та старший лейтенант Євгеній Жуков.
— Може вам потрібна допомога якась? — поцікавився сільський голова. — Транспорт, наприклад, знайти?
— Не переймайтеся, — відповіли міліціонери. — Це не ваш клопіт.
Дивно, адже у випадку із знайденою у Великому Болоті рибкою, майже всі операції із простроченою продукцією — від транспортування до утилізації — лягли на сільську раду. І для того, щоб провести обшук у великоболотинській хаті, новосанжарські правоохоронці запитували у сільського голови відповідні довідки про відсутність спадкоємців. Тут же, очевидно, процедура була зовсім іншою і сільського голову вирішили не обтяжувати «зайвими» проблемами.
— Коли я ввечері повертався додому, — говорить Микола Сімійон, — то бачив, як біля цього подвір’я стояла фура і її загружали ящиками. Скільки було продукції і куди саме її вивезли мені невідомо.
15 вересня сюжет про рибку з Великого Болота та Малої Перещепини показав загальнонаціональний канал «1+1». Так новосанжарські села «прославились» на всю Україну своїми знахідками. А селом тут же поповзли чутки, що партія, знайдена у сараї на подвір’ї Клименків, є не останньою і у Малій Перещепині є ще кілька точок зберігання простроченого товару. Наскільки ці чутки є правдивими напевне підтвердять чи спростують компетентні органи.
Аби хоч трохи прояснити ситуацію, ми звернулися за коментарем до начальника Новосанжарського райвідділу міліції Валерія Джежелого.
— Дійсно, вилученням у Малій Перещепині займалися працівники УБЕЗ із Полтавського райвідділу, — пояснив Валерій Володимирович. — Справа у тому, що у Полтаві трапився випадок отруєння цією рибкою. Правоохоронці знайшли реалізатора, а вже той вказав на «точку» отримання товару у Малій Перещепині. Полтавський районний суд видав постанову на вилучення і тому міліціонери діяли згідно даного документу. Щодо того, що рибу кудись вивезли, то немає значення, де саме її утилізовувати — у нас, чи в сусідньому районі.
Також Валерій Джежелий повідомив, що особа власника імпровізованих «складів» у Малій Перещепині ще не встановлена, але це лише справа часу.
