Останні коментарі

Як на мене говорити рідною для мене мовою (українсько - російським суржиком)це природньо!!!

А чому дивно? Чи говорити суржиком настільки природно?

О, відразу відчувається стиль Коробчинського. А Пряхіна, не смішіть мої копита, по рівню свого інтелекту не те, що статті - два речення не взмозі скласти і написати їх.

На вигляд дуже смачно, однак не зрозуміло скільки часу пекти і що робити з маргариною: додати розтоплену чи потерти на тертці

Крик у пустелі...

А ще можна додати, що члени сім'ї і близькі померлої людини, отримують стрес 100% по шкалі нервових потрясінь від 50до100.

Ну если считать, что: "пидпыс здєсь и пидпыс здєсь"

Змінено 06.03.2012, 16:26

Зі свого досвіду мандрівками Україною робив для себе дивні висновки: останні років 10 йде поступова українізація столиці і значної частини центрально та південно - українських міст. До того ж серед молоді, яка не сповідує ідеали "гопнічєства" цей відсоток ще більш значний. І навіть люди, що за рівнем освіти не повинні були б виразно змінювати власний суржик, вкорінюють для себе поступово милозвучні українські слова...
Так, і справді дивно все частіше чути наголосливе "Привіт" замість "Прівєт", "досить"-замість "хватить", "чудово" замість "класно, прікольно". Можливо найменше покоління підхвачує цей варіант словесності з фільмів, і , як колись формою протестності та особливої сленговості були "Кльово!" та "хаза", то тепер вони використовують для свого відділення звичайні українські слова, яких серед оточуючих майже не чують...

Змінено 06.03.2012, 15:05

Украинизация Украины... Нє, ну йопт... Ну що тут скажеш?!

Змінено 05.03.2012, 19:53

Майстру:
А Вы когда-нибудь о насильственной украинизации Украины большевиками слышали? Ведь вурдалака Шевченко до революции совершенно забыли. Никто его не помнил и не хотел помнить. Только большевики воскресили мертвеца, положив "кобзар" на щит украинизации.
Кстати, Тычина - это ягодка в сравнении с большинством украинских поэтов. Желаю Вам, Майстер, на ночь читать по одному стихотворению Васыля Стуса. Но, чур, цитрамон не принимать.
У меня нет времени отвечать на каждый гав.
Скажу одно: не получилось за двадцать лет - не получится никогда, сколько поколений ни бросай в топку украинской мовы. Чему не гореть, того не зажечь.

Ну чому ж так песимістично? За двадцять років виросло покоління вже народжене не у "совкові". Тепер вже у цього покоління з'являються діти. Будемо сподіватися, що їх вже не навчатимуть любити Леніна, партію та "великий могучий". І як би вас це, можливо, не засмучувало, але ці діти говоритимуть українською. Якщо, звичайно, до того часу Табачник не введе у дитсадках та яслях примусового вивчення російської мови та історії СРСР.

Наскільки я пам'ятаю, повний варіант звучав так:
"Трактор в полі дир-дир-дир
Всі за мир, всі за мир!
Краще гризти кирпичину,
Чим вивчать Павла Тичину!"
При цьому віршик стосувався ніяк не мови, а конкретно автора Павла Тичини, який оспівував комунізм аж надто захоплено.

А ви чули коли-небудь про Валуєвський циркуляр? Про Емський указ? А про Миколу Скрипника чули?


Та да... Уровєнь у вас захмарний. )

Майстру утрирования:
Разговор об Украине. Не пытайтесь выдергивать слова из контекста.
Вы майстер чего? Или это несоответствующая фамилия?

Угу. І зараз бідні казахи з туркменами ніяк не відучаться від фашистсько-української одномовності.

Мыколе Гуз...
А кто навязывал русский язык? Навязывали украинский никому не нужный. До сих пор из головы не выветрилась обычная тогда школьная поговорка: "Краще зъйисты кырпычыну, чым чытать того Тычыну". Народ выбрал лучшее.
Двадцать лет стараетесь, а ничего не получается. И не получится.
А перемагаты? Фашистское одноязычие.

Ну от. З-під палки нав’язати російську білорусам, українцям, кавказцям, казахам з туркменами, прибалтам, навіть німцям в ГДР, які волєю судєб і без росіян мали свої мови, - так це нормально. А підтримати свою мову в своїй країні - так зразу фашизм. Не там фашизм шукаєте. В дзеркало глянути не пробували?

Якщо вже волєю судєб живете в Україні - будьте добрі знайте мову. Якщо не знаєте - хоча б повагу майте.


А кого перемагати зібралися?

На фото номер два сфоткані два зайченятка. :) Клас, хай росте щаслива.

А чого одна фота? Миле дитятко викладайте ще. Хай росте здоровенька і щасливенька.

Так ви б ще фоток додали б, а то одне-єдине, що з нього?

Моя донечка Поляник Вікторія Максимівна!!! Я тебе обожнюю!!!

Коментар видалено за порушення п. 2.4 Правил користування сайтом

Що - знову на Берлін?:)

Це скоріше камінь у мій город. Ідея поставити демотиватор була моя, редакторська, так би мовити.