До редакції нашого тижневика звернулись мешканці Руденківської сільської ради і повідомили, що хтось незаконно розорав луки поблизу села Дубини. Багато років на цьому місці люди косили сіно, а тепер якийсь приватний підприємець надумав там вирощувати сою.
Директор Руденківської школи Андрій Дігтяр був одним з тих, хто на цій ділянці косив сіно упродовж багатьох років. За його словами, він спеціально з року в рік вигрібав сінокіс, аби там зручно було косити сіно. А цієї весни був дуже здивований, коли одного ранку побачив на місці свого сінокосу… зорану землю. Своїм відкриттям Андрій Васильович незабаром поділився із журналістом.
— Орали чомусь вночі. До ранку все вже було зоране. Наскільки мені відомо, цю землю надали підприємцю із Клюсівки. І він вже встиг засіяти частину ділянки соєю, — повідомив Андрій Дігтяр. — Але чи мав він право це робити? Адже, якщо йому і надали ці землі, то як сінокіс, а не ріллю! Зорали і польову дорогу, якою навпростець можна було проїхати на Кунцеве.
Аби з’ясувати питання із цією земельною ділянкою, ми звернулися до сільського голови Сергія Головка. Той підтвердив, що до сільської ради дійсно навесні звернувся житель сусідньої — Клюсівської — сільської ради Віктор Сороміцький. Він орендує суміжні із цією ділянкою землі клюсівської сільської ради і тому хотів додатково орендувати ще 20 гектарів руденківських.
— Ми зібрали сесію, обговорили це питання. І спочатку вирішили його відкласти, — розповів сільський голова. — Подумали, може хтось із наших людей захоче взяти там сінокоси. Запропонували усім бажаючим. Люди подали у сільську ради 5 заяв і ми кожному, хто хотів, виділили сінокіс.
Після цього депутати повернулися до заяви Віктора Сороміцького. Він планував орендувати близько 20 гектарів, при цьому щорічна орендна плата за користування цією ділянкою склала б близько 10 тисяч гривень.
— Ці гроші бюджету сільської ради зовсім не завадять, — констатував Сергій Головко. — Тому ми, зрештою, дали своє погодження. А от надала в оренду йому ці землі вже райдержадміністрація, бо знаходяться вони за межею сільської ради.
За словами сільського голови, після отримання погодження Віктор Сороміцький розпочав розчищення ділянки від кущів. Щодо того, чим мав право підприємець розорати ці землі, Сергій Головко відповів однозначно — ні, не мав.
На що ж маж право фермер, який орендує сінокіс, ми намагалися з’ясувати у відділі Держкомзему у Новосанжарському районі. Заступник начальника Ігор Повідерний одразу зауважив, що контроль за використанням земель за призначенням наразі знятий із організації, у якій він працює. Здійснювати його повинна державна інспекція, яку нещодавно створили при управлінні сільського господарство. Але сьогодні її структурний підрозділ є лише на рівні області, у районі такого поки що немає.
У юридичному відділі райдержадміністрації нас заспокоїли: ніяких порушень у діях Сороміцького немає. Чоловік отримав погодження від сільської ради, потім — розпорядження від райдержадміністрації та дозвіл на виготовлення проектної документації.
— За використанням земель ми контролю не здійснюємо, — пояснив нам юрист райдержадміністрації Валентин Гамов. — Наша задача — забезпечувати, щоб усе було по закону з юридичного боку. Але я вам так скажу, що цей чоловік мав право засіяти соєю. Якщо він планує вирощувати там багаторічні трави, то для поліпшення ґрунту це дозволяється. Взагалі у цій ситуації треба говорити не про якесь порушення, а про те, що людина взяла ці землі в оренду і вони тепер будуть приносити якийсь дохід сільській раді. Це правильний державницькй підхід.
Поспілкувавшись із представниками державних установ, ми вирушили до Клюсівки, де зустрілись із самим Віктором Сороміцьким. У бесіді з нами він розповів, для чого, власне, він орендував землю і що саме буде вирощувати на цій земельній ділянці.
— Ми не порушуємо законодавства, — одразу уточнює підприємець, який приходить на зустріч з братом.
— Ви знаєте, сільська рада нам спочатку не надала, запропонувала своїм людям сінокоси. А потім уже погодили нам ті 20 гектарів. У райдержадміністрації видали розпорядження на виготовлення технічної документації. А якщо адміністрація надала дозвіл, то нам уже можна проводити роботи на цій ділянці.
Віктор Сороміцький розповів, що земельну ділянку він не переорав, а передискував. І дійсно, потім засіяв соєю. Але не з метою отримати урожай, а для того, щоб покращити родючість ґрунту.
— Це єдина рослина, корінь якої виділяє аміак, який потім затримується у ґрунті, — пояснив чоловік. — Потім — вже наступного року — ми плануємо засіяти цю ділянку багаторічними травами. У нас брат під Києвом займається розведенням молодняка ВРХ. Ми будемо забезпечувати йому кормову базу. Можливо, потім займемось молодняком і самі.
У розмові з нами чоловік зауважує: у Руденківській сільській раді йому пропонували іншу земельну ділянку, яку не потрібно було вичищати. Але він узяв саме цю, на якій ще потрібно було викорчовувати численні кущі. Щодо припущень, що сою на ділянці можуть все-таки вирощувати на зерно, фермер їх одразу спростовує:
— Можна поїхати на поле і подивитися — як там посіяно. Якщо норма висіву сої — 14-16 штук на метр, то там — 2-3. Якщо на зерно сіється десь 100 кілограмів на гектар, то ми посіяли всього близько 30 кілограмів. Ми почекаємо, доки вона зійде, підніметься, а потім передискуємо.
У розмові з братами ми отримали відповіді на ті питання, які нас цікавили. Але до теми 20 гектарів орендованого сінокосу довелося повернутися знову. На черговій апаратній нараді у райдержадміністрації цю тему підняв директор Новосанжарського держлісгоспу Василь Красюк. Вислухавши його, голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс дав доручення своєму першому заступникові Володимиру Тараненку розібратись у цьому питанні. За півгодини комісія під керівництвом Володимира Федоровича та у складі Ігоря Повідерного, Валентина Гамова, начальника управління сільського господарства Василя Михайлика та журналіста «ЕХО» виїхала до Дубини.
На зораній частині ділянки вже зійшла молода соя. Іншу частину ділянки Віктору Сороміцькому іще належить розчистити. Стоячи на краю поля, Володимир Тараненко, який сам є фаховим агрономом, відповів на питання, які цікавили журналіста.
— Найголовніше, що це — не самозхват. Дозволи люди отримали, документацію виготовляють. Сою вони дійсно могли посіяти, щоб покращити ґрунт. Та й навряд чи вони зможуть на такому полі її скосити — воно ж, як бачите, навіть не закотковане, — звернув увагу заступник голови РДА.
— Окрім цієї ділянки, у нас іще сотні гектар луків, — зазначив Сергій Головко, — і ніхто ними не користується. Корів у людей практично не лишилося. А як тільки хтось узяв ділянку і почав щось робити, одразу воно комусь стало потрібним. До речі, Андрію Дігтярю, який до вас звернувся, ми пропонували взяти сінокіс у іншому місці. Але він не захотів.
