14-го червня у Новосанжарській райдержадміністрації відбулося засідання комісії з надання практичної допомоги органам місцевого самоврядування. На порядку денному було кілька питань, але насправді головним було одне. Стосувалося воно заміни водогону по ряду вулиць селища.
Спочатку комісія розглядає кілька питань, ніяк не пов'язаних із водою та водогоном. Селищний голова Андрій Река говорить про необхідність реконструкції дитячого садка «Сонечко» та розширення його із 140 до 280 дітей. Новосанжарський мер зауважив, що проект у селищної ради є. Його тільки треба переробити. Щоправда, на це потрібні серйозні кошти — близько 100 тисяч гривень. Тому Андрій Река запропонував спочатку дочекатися, доки в області поставлять садок у плани фінансування в якомусь із кварталів, а потім вже замовляти дорогий проект.
Далі селищний голова звернувся до комісії з листом, у якому наголошував на необхідності заміни водогону по ряду вулиць селища. Далі йшов перелік цих вулиць.
— Та ви нам усі Санжари сюди вписали! — посміхнувся голова комісії, заступник голови РДА Володимир Тараненко.
— У нас майже на всі вулиці є проектна документація. Якщо нам виділять кошти з бюджету, ми готові робити водогони по цих вулицях, — пояснив селищний голова.
Так члени комісії плавно підійшли до головного питання. Слово надали депутату обласної ради начальнику управління з експлуатації газового господарства Григорію Перерві. І той роз’яснив ситуацію. Тиждень тому у Нових Санжарах побував депутат Верховної Ради кількох скликань Олексій Лелюк. У ході свого візиту він зустрівся з мешканцями кількох вулиць селища. Вони попрохали його допомогти із заміною водогону. Олексій Лелюк пообіцяв знайти кошти. За деякий час потрібна сума — 200 тисяч гривень — була виділена з благодійного фонду «Горобина».
— Нам були готові поставити два екскаватори, щоб вже до Дня Конституції можна було зробити людям цей водогін. Але на перешкоді стало те, що селищний голова відмовився підписувати дозвіл на проведення земляних робіт, — пояснив Григорій Перерва.
— До нас ніхто не звертався. Це — по-перше, — одразу ж безапеляційно відповів Андрій Река. — По-друге, у селищі є комунгосп, на балансі якого знаходиться діючий водогін. Якщо є такий благодійний фонд, який готовий виділити гроші — будь ласка. Ми усе приймемо! Тільки хай воно йде через комунгосп!
Григорій Перерва пояснив, що благодійний фонд може надавати кошти бюджетній організації, фізичним особам, але не госпрозрахунковій прибутковій організації, якою є комунгосп.
У суперечку втрутився Володимир Тараненко, який спробував переконати селищного голову.
— Ось ви звертаєтеся із листом, щоб виділили кошти з бюджету на ремонт водогону. Хоча розумієте, що цих коштів немає. А тут вам безкоштовно пропонують зробити — і ви відмовляєтеся!
Проте селищний голова стояв не своєму.
— Ми готові прийняти усе — кошти, матеріали чи людську силу. Я вам пояснив — приходьте до нас у селищну раду і будемо разом робити.
— До Олексія Володимировича звернулися із листом люди, які практично цілий рік живуть без нормальної води — немає напору, не вмикаються колонки. Той лист підписали 85 чоловік! — нагадав Григорій Перерва. — Як же це можна ненавидіти людей санжарських, щоб заважати зробити їм нормальну воду?!
Засідання комісії так і завершилося нічим. Хоча члени комісії і підтримували позицію Григорія Перерви, проте переконати Андрія Реку їм не вдалося. Після завершення засідання селищний голова спробував пояснити свою позицію журналісту «ЕХО».
— Ви розумієте, виконувати ці роботи повинна організація, яка має ліцензію. У Нових Санжарах така одна, це — селищний комунгосп. Крім цього, повинні бути сертифіковані труби. Не ті, які вони привезли хтозна-звідки, а спеціальні, по яких можна пускати воду. До того ж вони привезли трубу діаметром 60, а потрібно — 90.
Наостанок селищний голова пообіцяв, що у разі початку робіт без дозволу селищної ради, він буде змушений звернутися до районної прокуратури.
Тим не менше, невдовзі роботи по провулку Луговому були розпочаті. І до 19-го червня практично вже завершені. Про це журналіста повідомив сам Григорій Перерва. Він же запропонував проїхати на місце роботи.
— По провулку ми вже проклали близько 200 метрів водогону. Кладемо його поверх старого. Той лежить на глибині близько 2 метрів, ми кладемо на 1,50-1,80. Усіх бажаючих ми підключимо до нового водогону. Ті, хто не захоче, лишаться на старому. Кладемо дводюймову трубу. Її має вистачити. Сьогодні ми завершуємо роботи і вже завтра люди отримають воду, яка прийде по нових трубах.
За словами Григорія Перерви, його здивувала позиція селищного голови, яку той зайняв у цій ситуації.
— Ми ж робимо для людей. Тому провини якоїсь за наші дії я не відчуваю. Ми доробимо тут і продовжимо замінювати водогін на інших вулицях селища.
Найбільший об’єм робіт доведеться виконати по провулку Береговому та Ветеринарному, вулиці Береговій. Там водогін потрібно буде прокласти на відстань 1300 метрів.
— Ми привеземо з Полтави фрезу і зріжемо асфальт на ширині 70 сантиметрів. Прокладемо труби нового водогону, зрізаний асфальт покладемо на місце, ще й згори заасфальтуємо, — розповідає про подальший хід робіт Григорій Перерва.
Ми якраз проїжджаємо однією з вулиць, де незабаром будуть проходити роботи. Біля одного з будинків по Береговій стоять двоє жінок і чоловік. Про щось говорять. Григорій Перерва зупиняється біля них.
— А ми до вас збиралися вже йти! — повідомляє одна з жінок. — Побачили, що ви по Ярмарковому вже зробили, хотіли дізнатися — коли почнете у нас?
Григорій Перерва розповідає їм про плани стосовно прокладання нового водогону.
— Ви тільки якби так, щоб асфальт не дуже повредити! — прохає інша жіночка. — І щоб старий водогін поки що не відключали, бо, може, не всі одразу до нового підключаться.
Григорій Степанович обіцяє вивчити розташування під асфальтом газопроводів, щоб знати, чи можна класти водогін понад краєм, чи доведеться йти посередині дороги. Перед початком робіт він обіцяє порадитись із жителями вулиці. Для цього за кілька днів пропонує зібрати сходку.
Жителі вулиці наперед дякують Григорію Перерві. Він заперечує — допомогти людям зміг не він, а Олексій Лелюк. Люди кивають головами на знак згоди. Насамкінець, відповідаючи на питання журналіста, пояснюють:
— Після того, як вони з’єднали на Ярмарковому, напор у нас хороший. Тільки труби стогодичні. Треба їх міняти.
Для людей зараз, у розпал літньої спеки, дуже важливо знати: буде у них завтра вода чи ні? Тому для них немає особливого значення, хто саме їм ту воду проведе. І хто б не провів — вони будуть йому дуже вдячні. Незалежно від політичної приналежності доброчинця. Аби тільки вода була. І звинувачувати людей у тому, що їх позиція неправильна, якось язик не повертається. Адже один з чиновників після завершення засідання комісії сказав дуже просту, але загалом правильну річ:
— Вибори пройдуть, агітація закінчиться. А водогін залишиться — для людей! Назад же його ніхто не вириє. Тому глупо було б зараз не скористатися цією можливістю.
