Першого вересня у невеличкій сільській школі тридцять п’ятий раз пролунав традиційний перший дзвоник.
Урочиста подія мала розпочатися о 9-ій годині ранку. Та ще з 8-ої на подвір’ї школи було людно і гамірно. Це старшокласники на чолі із вчителькою Оксаною Дикою прикрашають сходинки та ганок квітами і надувними кульками. Робота ладиться, лише інколи кульки лопаються і хлопці, сміючись, коментують: «О, відкриття охоти починається». У цей час у вчительській чепуряться кілька молодих жінок. Це — педагоги готуються для святкового виходу до шкільної громади.
Кому не до макіяжу, так це директору — Наталії Ярині. Вона уся в клопотах — до початку свята потрібно якість звуку на музичній апаратурі перевірити, прорепетирувати всі дитячі виступи. Наталія Іванівна — своєрідна ровесниця Красненської школи. Школі — 35 і Наталія Ярина прийшла до неї працювати тридцять п’ять років тому. Розпочинала свій трудовий шлях піонервожатою, потім працювала вчителем російської мови та літератури. І ось вже дев’ять років, як очолює педагогічний колектив, ставши директором закладу. Коли Наталія Ярина прийшла на роботу, в школі навчались 192 учні. Та з далекого 1977 року багато що змінилось. На жаль, не завжди на краще. І нині у Красненській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів навчаються 38 дітей. Насправді у селі більше дітвори шкільного віку. Але чимало батьків висловили бажання вчити своє чадо у Кобеляках, у навчально-виховному комплексі № 1. «Конкуренція — і нікуди від неї не подітися», — зітхає Наталія Іванівна. Та потім похоплюється: «Але ми оптимісти. У цьому році приймаємо семеро першокласників. Для нас — це чимало. Ще 18 діток відвідують дитсадок. Так що зміна школярам підростає». Головною ж проблемою закладу директор вважає дах, котрий вже кілька десятиліть потребує капітального ремонту. Із бюджету на ці потреби грошей звично не вистачає, а грошовитих спонсорів у Красному — катма. Систематично допомагають школі, в основному, керівники агрофірми «Добробут».
О дев’ятій свято розпочалося. Як і годиться, головними його героями стали першокласники. Сімох першачків буквально засипали подарунками і вітальними промовами. А вони, опинившись у центрі загальної уваги, не знітились, свої слова для виступів не забули і охоче наминали випічку, яку їм вручили випускники. Розрізати святковий коровай довірили «першокласникам» із тридцятип’ятирічним стажем — Ірині Таранушич (Бердник) та Миколі Скорику. Вони вперше переступили шкільний поріг у 1977 році. А після них свою головну для цього дня місію виконали першокласниця Сніжана Гриценко та дев’ятикласник Іван Козісь.
Перший дзвоник пролунав. Батьки школярів розійшлися по домівках. А їх діти пішли на перший урок, присвячений рідній Полтавщині.
