Їх насправді не так багато, цих приводів. Мотобол — один з небагатьох. Хоч щось у Новосанжарському районі розвивається. І взагалі відбувається. Так, принаймні, говорять люди.
Адже на самому початку ніхто в ідею відродження мотоболу не вірив. Спершу говорили, що мотоцикли коштують надто дорого і потрібної кількості не куплять. Купили. Не важливо, яким чином, але купили. Так, хтось скаже, що підприємців чи землевласників культурно «попрохали» і вони долучилися до великої справи відродження. Як би то не було, але результат був досягнутий: мотоцикли купили. Честь і хвала тому, хто так дохідливо і переконливо «прохав».
— Та хто там гратиме? Самі ветерани, яким вже по п’ятдесят-шістдесят? Получать у перших іграх і кінчиться мотобол!
Говорили й так. І дійсно у перших матчах на поле виходили (точніше, виїжджали) переважно ветерани. І отримували. Спочатку від «Антрацита», потім — від «Восхода». І якби не поява «легіонерів» (Геннадія Миця, а потім Володимира Калініна), хто знає, що було б із відродженою командою. А так з’явились перші перемоги. І народ просто-таки повалив на мотобол.
Та слід зауважити, що незадоволені все одно лишилися.
— Грають-то чужі! А свої де? Сидять і дивляться збоку?
Дійсно, у переможних матчах із «Нивою» та «Союзом-3» перші скрипки грали Миць та Калінін. Однак разом із ними грали і свої. Нехай не так яскраво і феєрично, але виїжджали і показували досить якісний мотобол. А заїжджі «легіонери» зробили свою справу: стовбинодолинський мотобол загримів на всю область. І тепер на грі може не бути Миця, але глядачі будуть обов’язково. Тому що вже захворіли. Тому що не встигає закінчитися одна гра, як любителі мотоболу починають перепитувати: а коли наступна?
Зрештою, найбільший заряд оптимізму дають навіть не перемоги «Колоса», а один-єдиний маленький факт: участь юніорів нашої команди у першості України в місті Нова Каховка. Це зайве свідчення того, що залучення легіонерів, ставка на ветеранів — тимчасові. У Стовбиній Долині дійсно будують команду на перспективу. Так, сьогодні хлопці, які вдруге чи втретє сідають на швидкісний мотоцикл, програють три гри з чотирьох. Але завтра вони наберуться досвіду і виїдуть на мотобольне поле у ранзі повноправних гравців. Тоді можна буде впевнено сказати: уся ця епопея із відродженням мотоболу затівалася недаремно. Так же ж хочеться, щоб у нас хоч десь усе було добре. Для початку хоча б у мотоболі. А потім, може, іще якогось відродження дочекаємось.
