Військовослужбовці скаржаться, що засобів захисту катастрофічно не вистачає.
У неділю зранку біля приміщення Кобеляцького районного військкомату збираються фермери. Серед них Володимир Струк, Іван Лещенко, Олександр Зубенко та Віктор Малюк. Біля будівлі стоять два автомобілі. У одному з них складені бронежилети. Володимир Струк нагадує, що раніше фермери замовляли 190 засобів четвертого ступеню захисту. Пластини для них виготовляв завод «Темп-3000», а чохли — київське підприємство «Промпартнер». Сто бронежилетів фермери уже передали на потреби військовослужбовців. А решту замовлення вони забрали напередодні.
— Вийшло так, що нам віддали не 90, а 91 бронежилет, — каже Володимир Струк. — Бо випадково виготовили на один чохол більше. Тому ми вирішили його купити і замовити для нього ще дві пластини.
Також фермер розповідає, що сільськогосподарські виробники придбали для військовослужбовців 56 бронежилетів. Із усієї загальної кількості 40 залишили у військкоматі, а 7 передадуть співробітникам ДАІ, яких регулярно відправляють на схід України в зону проведення антитерористичної операції.
Порадившись, фермери вирішили відвезти придбані засоби захисту у 93 гвардійську окрему механізовану бригаду, яка розташована в селі Черкаське Дніпропетровської області.
— Раніше в телефонному режимі ми зв’язалися з начальником розвідки цієї бригади, — продовжує Струк, — і поцікавились, яка саме допомога потрібна військовим. Він сказав, що їм не вистачає бронежилетів. Тому ми й пообіцяли посприяти у вирішенні цього питання.
Від приміщення райвійськкомату від’їжджаємо о пів на восьму годину ранку. У дорозі проводимо близько півтори години. Наші автомобілі зупиняють лише на контрольно-пропускному пункті в селі Гвардійське. Ми говоримо, що веземо бронежилети. Чоловіки в камуфляжній формі перевіряють автомобілі та приблизно через десять хвилин пропускають нас далі. Проїхати на територію військової частини нам допомагає начальник розвідки 93 окремої механізованої бригади, який представляється Андрієм. Він сідає в наш автомобіль. Дорогою до Черкаського військовослужбовець встигає розповісти, що зараз велика кількість військових із його частини несуть службу в зоні проведення антитерористичної операції. І, не зважаючи на те, що активісти, рідні та знайомі військових регулярно купують для них бронежилети, усе рівно потреба в них сьогодні становить аж 60 відсотків.
— До речі, молодці полтавчани, — каже Андрій. — Вони подбали, щоб усі військові з цього регіону були захищені.
— Та військовослужбовці з Кобеляк також усі в бронежилетах, — зазначає Віктор Малюк.
Ми цікавимось, які настрої сьогодні серед військових. Андрій відповідає, що психологічно їм дуже важко.
— Часто нам приходять тривожні повідомлення про загиблих товаришів на сході, — каже він. — Он навіть зараз хлопці збираються на похорон до одного нашого товариша по службі. Тому важко таке витримати.
Ми під’їжджаємо до військової частини. Андрій проводить нас всередину. Після оформлення всіх необхідних документів до наших автомобілів підходять декілька військових і разом із фермерами починають переносити бронежилети в одне зі складських приміщень.
— Ми вам ще привезли миючі засоби та сигарети, — каже Володимир Струк. — Ось ще мішки для укріплення блокпостів. Кажуть, вам цього не вистачає.
Військові посміхаються та дякують. Після того, як із автомобіля перенесли всі бронежилети та засоби гігієни, ми прощаємось із військовослужбовцями та вирушаємо назад у Кобеляки.
