Народний депутат України у своєму інтерв’ю для тижневика «ЕХО» розповів про мільйон у декларації, якого насправді немає, про навчання у вищій партійній школі та про ставлення до Арсенія Яценюка і Надії Савченко.
У рамках рубрики «Кабінет» ми поспілкувалися із народним депутатом Андрієм Рекою. Забігаючи наперед, зауважимо, що досягнути бажаного інтерактивну (тобто, зв’язку читачів із гостем «Кабінету») не вдалося. Формою на сайті тижневика, у якій можна було задати питання нардепу, не скористався жоден відвідувач. На номер телефону, вказаний у анонсі інтерв’ю, зателефонували шість читачів, проте більшість їх питань — як, до прикладу, про тарифи на воду у Нових Санжарах, вирубку дерев на Народній площі, ремонт даху магазина у Кобеляцькому районі — мало стосувалися діяльності народного депутата. Утім, за півтори години спілкування ми таки задали гостю «Кабінету» із два десятки питань і отримали на деякі з них доволі цікаві відповіді.
Мільйона немає, але він є
— Де живете в Києві?
— На вулиці Грушевського, у кімнаті 1803. Маленька кімната — ванна, душ, холодильник, телевізор, мій айпад. Буваю там мало. Уже у піввосьмого виходжу з кімнати — на комітет.
— Скільки у Вас помічників?
— На громадських засадах — п’ять: два у Києві, три на окрузі. На контракті — п’ять: три в області і два у Києві.
— Звідки взявся мільйон у Вашій декларації?
— Усі люди знають, що за своє життя я дійшов до машини «Фольксваген Пассат», за який я віддав 35 тисяч доларів. Син продав мою машинку і за виручені гроші добудував свій дім і вклав решту у бізнес. А шо мені їх вдома держать, щоб хтось прийшов і жінку задушив? Потім я кажу сину: мені ж машину треба. Він купив машину «Пежо» — за неї віддав 32 тисячі доларів. А її тепер треба переоформити на мене. Для цього і потрібно показати той мільйон. Мільйона грошима у мене немає, але показати його я повинен. А де в мене завтра машина візьметься?
— У вашій декларації вказаний автомобіль АРО. Що це за авто, чому на ньому не їздите?
— Це така румунська машина, я її купив колись неробочу за 3 копійки — вона у мене не їздила і метра. Її вже немає у мене років десять, треба якось зняти з обліку.
— Чому не проводите зустрічі із виборцями?
— А по що вони до мене йтимуть? Це ж раніше народні депутати роздавали людям гроші, у цих же людей і накрадені. А у мене є лише віртуальний мільйон. Усі гроші зараз віддані місцевому самоврядуванню. Я коли був селищним головою, по півроку був винен за продукти у дитячі садки. Бувало, свою двадцятку із кишені витягав і посилав когось купити кашу в садок. Зараз такого немає — гроші у самоврядування є.
Щоб допомогти — є влада на місці. Народний депутат потрібен, щоб приймати закони.
— За статистикою Верховної Ради, ви подали лише п’ять депутатських запитів за два роки? Чому так небагато?
— Більшість запитів потім все одно спускають на місця. Я практично всі питання вирішую тут, із людьми. Якщо треба — можу домовитися із керівником, щоб він прийняв, вислухав, допоміг вирішити питання. А направити запит — це не вирішення.
— Чому рідко виступаєте з трибуни?
— Я не вилазю на трибуну озвучувать для усієї України. Я не в клоуни йшов, а йшов у депутати. Там більшість, хто лізе на трибуну — це клоуни. У нас усі поправки збирає голова фракції Максим Бурбак, вивчає їх — і якщо є потреба — озвучує їх від імені фракції. Не треба вискакувати на трибуну, щоб це пройшло. Це — клоунада. Я з цього виріс.
«Щоранку обіймаюся з Литвином»
— Чи змінилося ваше ставлення до Яценюка після його прем’єрства?
— Я дуже горджуся, що у моєму житті є така людина, як Арсеній Петрович Яценюк. Він нікому у спину не стріляє. У нього великий авторитет на міжнародній арені. Він взяв на себе страшний негатив: він врятував Україну від дефолту. Сьогодні вже знайшли можливість підняти зарплату, тепер піде зростання, але через ту кризу, із якої Яценюк нас витяг, ми його недооцінюємо.
— Як ставитеся до Надії Савченко?
— Юля не пройшла б у депутати, якби їй Росія не знайшла на прапор почепити Надю Савченко. Я говорив із комбатом, він мені розповідав, як вона втекла на фронт, як загинули багато хлопців, а її взяли у полон. І ви бачите, чим це все закінчилось. Чи працює вона на Кремль? Це всі бачать, що вона працює на Росію.
— Чи правда, що ви товаришуєте із Володимиром Литвином?
— Щоранку обіймаємось із Литвином (сміється). Литвин — це великий доктор наук, великий історик, великий парламентар. Кожного дня ми вітаємось. Якщо я відійшов — він цікавиться: «Чому вас немає на роботі?!» Але він виховувався у часи комуністичні та кучмівські. Система тоді була такою і він не йшов проти неї, а з нею працював. Я б назвав його «прагматичний українець».
— Чи будуть перевибори Верховної Ради? Як оцінюєте депутатський склад нинішньої ради?
— Там більшість — нормальні люди. А виборів не буде ще два роки — вони не потрібні. Вибори сьогодні треба Юлі, Опоблоку і Путіну. Якщо підемо на це, то здамо країну через вибори.
Громади об’єднають у 2017‑му
— Чому не створюються робочі місця? Чому закриваються підприємства?
— Це — не до мене. Я можу дати відповідь, але лише дурак лізтиме не у свої питання! Це до виконавчої влади. Усе створене в Україні для того, щоб відкривалися робочі місця.
— Чи допомагаєте і чим допомагаєте волонтерам?
— Якщо ви ждете, що я скажу, що гроші даю — нікому ні копійки не даю грошей. Допомагаю, з чим звертаються: де найти машину, як проїхати, як зібрати продукти. Я тут був волонтером — я знаю цю роботу, возив я кругом.
Я допомагаю не конкретній особі — Іванову, Петрову, а все роблю, щоб гроші на оборонку були. З губернатором зустрічаюся, вирішував питання — і три тепловізори надали із фонду, де і я складав гроші. Усім, хто до мене звертався, допомагав порадою і організаційними питаннями. Але, я думаю, волонтери вже відпадуть, не треба туди вже їздити, там все є. Точніше, буде.
— У вашій біографії є згадка про навчання у вищій партійній школі. Чому вас там навчали?
— Ніде не було навчатися важче і відповідальніше, як у вищій партійній школі. Це, по суті, як нинішня академія управління, просто тоді ця вища школа підпорядковувалася ЦК Компартії. Там навчали різних дисциплін: політології, історії, не лише Радянського Союзу — усього світу. Я не жалкую, що навчався у вищій партійній школі.
— Коли стане краще жити?
— У новому році вже буде краще. Зарплата вчителя із надбавками буде більше 5 тисяч гривень. У приватному секторі підприємці нарешті перестануть давати людям зарплату у конверті — це буде невигідно. Простіше показати ті 3200. А людині потім хоч пенсія з них буде. Ці зарплати вже сьогодні платять, їх просто потрібно вивести з тіні.
— Коли відбудеться об’єднання громад?
— Об’єднання буде у 2017‑му році. Я вам скажу: із спілкування із людьми бачу, що вони вже готові. Запитують лише: «А чого вони з цим тягнуть?»
— Чи можливе ваше повернення до Нових Санжар у якості голови об’єднаної громади?
— Зараз рано про це говорити. От коли створять об’єднану громаду і я почую, що люди хочуть, аби я попрацював тут, — тоді я буду думати.
