Завдяки таким людям, як Ліза Муха, сотні, якщо не тисячі безпритульних собак і котів, приречених на загибель, отримали «щасливий квиток» у життя.
Написати про Лізу Муху планував уже давно. Напевне, кілька років. Але все якось не вдавалося.
Та ось днями зайшов у гості до старого друга. У нього вдома живе пес на ім’я Мітька. І от у процесі розмови «про все» товариш згадав, що минулої зими його улюбленець Мітька ледве на загинув. Собаку, який гуляв по вулиці, хтось підстрелив із пневматичної гвинтівки. При цьому власники собаки про це не знали. Уже ввечері того поганого для них дня їм скинули фото із соцмереж. І запитали:
— Це ж не ваш собака?
На фото був їх Мітька. Пес лежав на холодній землі, весь у крові. Господарі оперативно вияснили, де відбулася подія, і поїхали на місце. Але собаки там уже не було.
Та все закінчилося хеппі ендом, собака не загинув. Адже ще раніше фото закривавленого пса в соцмережі побачила Ліза Муха. І, як завжди, не задумуючись ні на секунду, поїхала рятувати тваринку. І врятувала. Адже собака неминуче загинув би — або від втрати крові, або від переохолодження.
Товариш згадує:
— Звичайно, нашій радості не було меж. Я пропонував Лізі якось віддячити. Але вона категорично відмовилася від будь-якої матеріальної винагороди для себе. А потім… Потім — справи, робота, турботи. Так і не віддячив нічим людині. Чуєш, Філон, напиши про неї, про Лізу. Вона ж таки того варта.
А таки ж дійсно варта. Пишу.
Усе почалося в 2016‑му
Наша зустріч і розмова з Лізою Мухою відбулася в одній із кобеляцьких кав’ярень. Хоча місце зустрічі для Лізи нетипове. Частіше її доводиться бачити, як у Кобеляках, так і в інших населених пунктах, у місцях, де живуть безпритульні тварини. Причому — тварини хворі, такі, що потребують людської допомоги.
Буває їдеш по вулиці Кобеляк і бачиш знайомий дівочий силует біля водовідвідної канави. А це означає, що там чергова безпритульна собака привела потомство. Дуже часто собаки народжують у закапелках таких, як труби під автодорогами. А це означає, що на світ з’явилися кілька цуценят, яких потрібно врятувати, дати їм шанс на життя. І дуже часто цим шансом стають такі ентузіасти, як Ліза.
…Історію порятунку підстреленого Мітьки Ліза, безумовно, не пам’ятає. Адже такі історії для неї є ледве не щоденною буденністю.
Ліза Муха, вийшовши заміж, переїхала в Кобеляки із Харкова у 2016 році. За її словами, планів затримуватись у маленькому містечку в неї не було. Але доля розпорядилася інакше. І напевно сотні собак і котів безсловесно дякують тій долі за Лізу.
…Під час розмови попросив Лізу скинути мені на телефон якесь фото із її життя. Із тієї частини її життя, де вона рятує чергового котика чи собачку. Дівчина скинула десятки фоток. Але на них — лише тварини. У основному — собаки і коти «до» і «після». «До» — це в крові, у лишаях, із скаліченими кінцівками, голодні, замерзлі, замучені. «Після» — на диванах або на руках нових господарів, веселі, здорові і… І якось по-своєму усміхнені.
Собака, витягнутий із капкана
Черговий врятований підкидиш
А самої Лізи та інших зоозахисників на фото немає. Вони себе не фотографують і селфі на фоні врятованих ними тваринок не роблять.
До речі, після нашої розмови в планах Лізи була поїзда в Сухинівку, до родини Ковачів. Конкретніше — у притулок для тварин, що створили ці люди. Користуючись нагодою, попросив Артура Ковача зробити фото. Так у редакції нарешті з’явилося ілюстративне фото про діяльність Лізи Мухи.
Ліза мала привезти 38 собакам, котрі живуть у Ковачів, якусь чергову допомогу. Яку — не розповіла. Натомість із задоволенням поділилася інформацією про те, що кобеляцький підприємець Вікторія Ковалевська оплатила роботи по благоустрою сухинівського притулку. Віднедавна двір, де живуть собаки, встелили плиткою. Усе — за рахунок благодійників.
Щасливий квиток
Під час розмови Ліза розповіла про одну історію із щасливим завершенням.
Одного разу на смітнику поряд із міським цвинтарем Кобеляк вона знайшла чергового бездомного пса. Почала його підгодовувати. Врешті, собака сам прийшов жити на територію оптової бази «Два куми». І все б нічого, але освоївшись і осмілівши собака почав гавкати на відвідувачів місцевих магазинів. Довелося вирішувати питання, куди ж прилаштувати собаку, який нібито вже й знайшов своє щастя.
До речі, дуже багатьом тваринам Ліза знаходить нових турботливих господарів через платформу ОЛХ. Просто розміщує там оголошення, а потім допомагає людям забрати тваринку. Як правило, собакам знаходять нових власників у великих містах, таких як Харків, Полтава, Кременчук, Черкаси.
Та псу із міського цвинтаря поталанило ще більше. Транзитом через «Два куми» він поїхав прямо у Фінляндію.
Готовність влаштувати колишнього бездомного пса на постійне місце проживання у Фінляндію висловила українка, яка переїхала туди після початку війни.
Справа в тому, що у Фінляндії зараз своєрідна мода саме на бездомних тварин. Фіни платять по 1000–1500 євро за те, щоб їм дозволили взяти таку тварину. До речі, там здати собаку в притулок теж коштує дорого — до 500 євро.
Так що потенційним господарям бездомного кобеляцького пса було дешевше забрати собаку з України.
Але для цього потрібно було ще довезти пса до його нової домівки. А це — зовсім не просто. Довелося брати купу довідок і робити кілька аналізів, аби отримати дозвіл на перетин кордону саме собакою.
За словами Лізи, епопея із оформленням документів тривала чотири місяці. А потім ще потрібно було знайти перевізника. Врешті, вирішили і цю проблему. І колишній кобеляцький пес-»безхатько» поїхав у далеку європейську країну.
У черзі до благодійників
За словами Лізи Мухи, зараз таким, як вона, опікунам за бездомними тваринами допомагають у основному благодійники. Представники влади, що кобеляцької, що білицької, зацікавленість у співпраці нібито вже й виявляють, але суттєвої конкретної допомоги поки що не надають.
Так, приміром, уже багато років Ліза Муха практично самотужки намагається розв’язати проблему стерилізації бездомних тварин. Дівчина говорить:
— Те, що такі, як я, ентузіасти собак годують, лікують, знаходять їм господарів, у цілому проблему не вирішує. Адже тварини, викинуті на вулиці, не втрачають здатності розмножуватися. У результаті, їх кількість на вулицях, на автодорогах, на смітниках збільшується в геометричній прогресії. Проблему може вирішити лише стерилізація таких тварин. Як і стерилізація частини домашніх собак і котів, із потомством яких їх власники не знають, що робити.
Дівчина говорить, що в Кобеляках вона та її однодумці питання стерилізації бездомних тварин ще якось вирішують самотужки. Але ж є ще й села. Там цим взагалі ніхто не займається. Окрім того, деякі тварини просто не підпускають до себе людей. Таких собак потрібно спочатку приспати, а вже потім відвезти в клініку для проведення відповідної операції. А щоб приспати бездомну тварину потрібно мати спеціальний шприцомет, за допомогою якого на відстані можна зробити ін’єкцію снодійного препарату. А такий шприцомет коштує дві тисячі доларів.
Саме через матеріальні та організаційні проблеми в проведенні масової стерилізації собак і котів Ліза вирішила звернутися за допомогою до однієї з міжнародних благодійних організацій. Раніше подібні проекти втілювали в життя лише у великих містах, зараз благодійники готові приїжджати і в містечка на кшталт Кобеляк.
Заявку Лізи Мухи прийняли і занесли в чергу. Так що шанси на те, що проблема із бездомними тваринами на вулицях Кобеляк буде вирішена, зростають. Аби ж до старань ентузіастів‑зоозахисників ще й влада долучилася.
