Ідея облаштування такого місця з’явилась у голови районної організації інвалідів «Клото» Михайла Шуліпи півтора роки тому.
— Я хотів створити такий куточок, де інвалід міг би відпочити душею, морально розслабитися та відчути себе повноцінною людиною, — розповідає Михайло Іванович.
За деякий час його мрія вже набула більш реальних обрисів. Громадській організації «Клото» хоч і не одразу, все ж удалося взяти в оренду старий ставок у селі Попове. І поступово на його базі почали облаштовувати бажану рекреаційну зону.
— Для початку ми заборонили вибивати та глушити у ставку рибу, — згадує Михайло Шуліпа. — За цим наглядав наш «директор ставка» — місцевий житель Віктор Карапузь. А ми, тим часом, взялися за роботу.
Протягом року силами самих інвалідів та тих, хто їм співчував, реставрували дамбу, викосили очерет, зробили водостік. Незабаром на берегах водойми облаштували місця для риболовлі. До двох із них мають доступ інваліди-колясочники.
Щоб риболовля мала не лише спортивний інтерес, у ставок навесні запустили 150 кілограмів малька коропа, а наступного року завезли до водойми карася та сомика.
Усі ці зусилля увінчалися тим, що минулої неділі місце відпочинку для інвалідів було відкрито. Зовсім не в урочистій, а цілком домашній атмосфері. На відкриття приїхали голова обласної організації інвалідів Сергій Чумак, начальник Новосанжарського управління праці та соціального захисту населення Наталія Гомля, директор територіального центру Жанна Клименко. Місцеву владу представляла Попівський сільський голова Марія Литвин. Але насправді того дня на березі ставка не було великих чи маленьких начальників. Були люди, які приїхали привітати та порадіти за інших людей. Конкретно, за чотирьох інвалідів‑колясочників, які того дня змогли вдосталь подихати свіжим повітрям, помилуватися краєвидами, посидіти із вудкою біля води та покуштувати смачнючої юшки.
— Було б просто неетично варити юшку із риби, спійманої не у цьому озері, — посміхнувся Михайло Шуліпа, який того дня виконував обов’язки шеф-кухаря. — А риба тут просто чудова!
У тому, що і риба, і юшка з неї дійсно неповторні, незабаром переконалися всі присутні. А після «смачної» частини кожен міг обрати собі зайняття до душі. Хтось узяв вудку і випробував рибальське щастя. А хтось більшу частину часу провів у спілкуванні, якого так часто не вистачає людям із обмеженими фізичними можливостями. А спілкування на свіжому повітрі, біля полум’я багаття та затишного озера, напевно, здатне замінити будь-які сильнодіючі ліки. А якщо ще попити цілющої води із криниці, що знаходиться неподалік, то відступають усі хвороби. І коли автор цих рядків зі сторони дивився на цих мужніх людей, які сиділи в колясках, їх вигляд ну ніяк не асоціювався у його уяві зі страшним і безпорадним словом «інвалід». Адже у цих людей так світяться очі, у них настільки велика жага до життя, у них стільки планів на майбутнє, що вони і багатьом здоровим можуть легко дати фору! І ніби підтверджуючи думки журналіста, Михайло Шуліпа поділився наступними задумами:
— Ми хочемо облаштувати тут спеціальний майданчик і проводити між інвалідами змагання з дартсу. Турнір із риболовлі — само собою! Головне, що тепер таке місце є. І ми готові тут проводити зібрання інвалідів хоч і на рівні області. Душевний відпочинок і смачна юшка їм гарантовані!
Також ви маєте можливість переглянути коротке відео цієї події.
