Зазвичай на подібних зібраннях вирішуються або обговорюються злободенні побутові питання. Цього разу біличани говорили про смерть. І прохали захистити їх від своєї ж сусідки.
Більше місяця тому у білицькій лікарні померла вісімдесятирічна Ганна Б. За версією міліціонерів і медиків, її смерть настала через хворобу, точніше — внаслідок зараження крові. Біличани ж вважають, що бабусі «допомогли» померти. А гангрена в неї розвинулася через те, що напередодні її катували. Люди навіть називають прізвище людини, винної, на їх думку, у смерті бабусі Ганни. І вважають, що правоохоронці банально «кришують» вбивцю чи вбивць.
«Та всі знають, хто це зробив», «Тільки міліція і селищна рада нічого не бачать!», «Ми боїмося по вулиці ходити, а ніхто нічого не робить!», — наперебій починають розповідати біличани. Зрештою трішки заспокоюються і говорять по одному.
Розповідає Катерина Мотильова: «До мене того дня малий прибіг і кричить: «Там сусідка прийшла, тебе зве». А ми з тією сусідкою вже з десяток років не балакаємо. Я здивувалася та до неї вийшла. А вона каже: «Там з бабою Анею шось случилось. Пішли разом подивимось, а то на мене подумають». Я сразу побігла до депутата, щоб з ним у двір зайти. А його дома немає. Пішла сама. Побачила, шо в хаті все перерито. Син приніс ліхтарик і під завалами різного лахміття в кладовці ми знайшли бабу Аню. Вона вже й балакати не могла. Тільки хрипіла».
Люди одразу викликали на місце події «швидку допомогу» і міліцію. Коли бабусю клали на ноші, то помітили, що в неї пошкоджена нога і якісь підозрілі синці чи опіки на сідницях. «Наче кусочки якоїсь пльонки до тіла поприлипали. Її перед тим катували, капали на неї розпеченим поліетиленом. У міліції потом сказали, що вона від гангрени вмерла. Яка гангрена, від чого вона? Та ми перед тим бабусю бачили, вона ходила краще за нас усіх!» — схвильовано розповідали біличани.
На їх думку, бабусю пограбувала одна із сусідок. Вона, та жінка, постійно тероризує і обкрадає всіх в окрузі. А до неї ні міліція, ні селищна влада не вживають ніяких заходів впливу. Нібито через те, що її родич працює в правоохоронних органах. «Ви провірте, він майор міліції. Чи прокуратури? — говорили люди. — Ми будемо про це писати і в область. Поможіть нам узнати адрес обласної прокуратури». «Нехай її виселять із селища, — резюмувала одна із учасниць зібрання. — Ми їй і на білет скинемося». «Скинемося, скинемося, аби тільки виїхала, а ми спокійно пожили», — погоджуються всі інші.
Сергій Терела, начальник Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ вважає, що криміналу у згаданій справі немає. Він говорить: «Я особисто тримав цю справу на контролі, зустрічався із бабусею, коли вона іще була жива, говорив із лікарями. Вона померла від гангрени. Ця хвороба на той момент вразила не лише ноги покійної, а й інші органи. А сліди на тілі — то не від катувань, то банальні пролежні».
Припущення щодо «кришування» міліцією біличанки, нібито винної у смерті бабусі, головний міліціонер району категорично заперечує. Він наголошує: «Ще раз підкреслюю — ми дуже ретельно перевірили всі факти, всі обставини смерті, кілька разів допитували підозрювану. Так, вона, та людина, є далеко не зразковим членом суспільства. Так, вона зізналася, що обдурювала бабусю, виносила з її хати речі. Але вона не вбивала. Ну не можемо ми «повісити» такий тяжкий злочин на невинну людину». «А щодо кришування, — продовжив Сергій Миколайович. — Ну, це взагалі несерйозно. Я розумію, що люди знервовані і налякані, але не потрібно дурниці говорити. Між іншим міліціонер, якого вони згадують, вже на пенсії. І пішов він на заслужений відпочинок ще задовго до смерті бабусі Ганни. Ще раз наголошую — я особисто розбирався у цій справі. Немає тут вбивства».
Двома словами згадав Сергій Терела й іншу резонансну пригоду кримінального характеру, яка нещодавно сталася в Біликах. Він розповів: «От зараз ваші колеги-журналісти із «Полтавської думки» вчергове намагаються зробити із міліціонерів якихось монстрів. Нібито ми «шиємо» кримінальну справу двом невинним біличанам. Вже й депутати райради про це говорять. Але ж ні журналісти, ні депутати навіть не пробували вникнути в суть. Ніхто нічого не вивчав, з фактажем не знайомився. Надрукували і галасують тепер. Та ніхто з «Полтавської думки» навіть не намагався хоча б зі мною поговорити. Вважаю, що якщо газета претендує на об’єктивність, то вона повинна висловлювати всі точки зору, оперувати фактами, а не припущеннями. Чому в «Полтавській думці» не згадують про кров на одязі затриманих біличан? Про мобільний телефон, гроші і перепустку постраждалого, які у них знайшли? Знаєте, міліціонерам не звикати до незаслужених образ, переживемо і це. Погано тільки, що хтось на брехні створив собі імідж правдолюба і борця за права людей».
Завершуючи розмову, Сергій Терела звернувся до біличан: «Я розумію обурення і турботу громади. Але не розумію, чому вона, громада, мовчала раніше. Довгі місяці, а то й роки покійна бабуся жила в будинку без опалення та освітлення, її обдурювали та обкрадали. Де була влада, соціальні служби, сусіди і депутати? Про живих потрібно думати і турбуватися, а не після смерті мітингувати».
Що ж, з останнім висловом начальника міліції просто неможливо не погодитися. Турбуватися потрібно про живих, а мертвих — просто шанувати.
P.S. Прізвища персонажів змінені.
