Здається, не буде великим перебільшенням стверджувати, що всеукраїнський фестиваль «Вйо, Кобеляки!» є найяскравішою подією в культурному житті міста. З 2008 року цей захід тішить вуха, очі та серця публіки, репрезентуючи справжню панораму традиційного і сучасного мистецтва — від народного співу до актуальної рок-музики. За час свого існування фестиваль еволюціонував і розрісся до насиченої дводенної акції, незмінним організатором якої є наш земляк Мирослав Кувалдін.
За декілька днів до фестивалю організатори «ламали» собі голову над тим, проводити його другого і третього липня чи перенести на інший день? Через безперервні дощі всі плани могли просто не втілитися в життя. Співорганізатор Юрій Срібний поділився з нами секретом. Для того, щоб фестиваль пройшов з гарною погодою, він звернувся до отця Олександра із села Радянського, який чотири дні молився за покращення погодних умов. Хто зна, можливо вищі сили справді допомогли, бо під час фестивалю жодна краплинка з неба не впала.
З самого ранку на територію пляжу почали з’їжджатися гості з усіх куточків України. Кожен клопотався у своїх справах. Хтось організовував наметове містечко, хтось облаштовував сцену і налаштовував звук, хтось атракціони, а дехто — місце для власних робіт. До речі, майстри зібралися з різноманітними талантами. Наприклад, майстер з розпису кераміки із Дніпропетровська привезла із собою глиняні дощечки та фігурки, які потім допомагала всім бажаючим розфарбовувати. А запорізький майстер-коваль пропонував навіть самостійно вдарити молотом по залізу і спробувати зробити щось власними руками.
Сам фестиваль розпочався із запізненням на годину. Як пояснив потім Мирослав Кувалдін, за європейським часом:). Цього дня на сцені з’являлися і маловідомі гурти, і ті, які вже не раз бували у нашому місті. Зокрема, ми хотіли поспілкуватися з представниками гурту «Сашенька» Іманое і Джеймсом. Та перешкодою у цьому став мовний бар’єр. Хлопці не розуміють ні української, ні російської мови. Тоді на допомогу нам прийшов Ярослав із гурту «UA», який вирішив цю проблему. Хлопці розповіли, що приїхали вперше і дуже раді запрошенню на фестиваль. Ще додали, що після виступу відразу вирушають додому і дуже шкодують, що не взяли із собою намети. Більш багатослівним був наш «перекладач» Ярослав, який розповів, що на фестивалі також вперше. «У вас класно, — каже він, — природа, річка, гарні люди та позитивний настрій. А Кувадлін — взагалі, молодець! Дякую йому за організацію».
Також цього дня на сцені з’явився наш земляк Сергій Підкаура, якого всі з шаленими оплесками зустрічали в рідному місті. Сергій виконав декілька пісень, під які всі танцювали та веселились.
Наступного дня фестиваль об’єднався зі святкуванням Дня міста. Зібралося набагато більше людей. Всі були в очікуванні відомих гуртів, які мали приїхати. Першою сенсацією було те, що на сцені виступив гурт «The Вйо» у повному складі: Мирослав Кувалдін + Сергій Підкаура. Вони заспівали добре знайомі всім пісні, у тому числі і так званий гімн фестивалю «Каляки-маляки».
Полонили своїм драйвом хлопці з гурту «Живі барабани» з Полтави. Під час їхнього виступу присутні взялися за руки, утворивши велике коло, і танцювали всі разом. А тим часом, біля сцени чекали свого виступу гурт «ДМЦ» («Дороги Меняют Цвет») з якими нам вдалось поспілкуватися. Хлопці вже давно займаються музикою і не уявляють свого життя без неї. Ось тому вони всіма силами намагаються пробитися до своїх потенційних слухачів. Вже навіть на московський рівень вийшли! Вони часті гості багатьох фестивалів і вже виховали для себе цільову аудиторію в багатьох клубах різних міст. Дуже доброзичливим і привітним виявився вокаліст групи Андрій Гречаник. Ну і самим багатослівним і красномовним, до речі. «Сначала думали назваться «Чужие знамена» или «Лемуры-лемуры» – каже Андрій, — а Сережа как-то сказал: «Смотри Андрюха, а дороги меняют цвет — асфальт старый, новый положили, после дождя, сухой». Так и нашли название и начали потихоньку развиваться. Сейчас сложился ровный и удобный коллектив. На данном этапе я доволен тем, что у нас есть, но всегда есть желание стремиться к чему-то лучшему. Оглядываюсь назад – были и удачные, и неудачные концерты, лажа или нет — все равно понимаю, какой большой путь проделан. В вашем городе впервые, здесь много наших друзей. Приехали «потусить», здесь очень классно». Цих хлопців усі вітали із гучними і неодноразовими вигуками «Д-М-Ц!».
Наступною сенсацією став приїзд гурту «Село і люди» з Харкова. Він утворився у 2002 році. Основна ідея, яка згуртувала довкола себе чотирьох серйозних чоловіків, — це стьоб. Музиканти в групі багато разів мінялися, а ось ідея залишилася. Репертуар – кавер-версії англомовних хітів. У арсеналі групи більше 30 композицій, серед яких і рок-хіти, і відомі поп-мелодії. Акордеон, балалайка, бас, барабани і хороше відчуття гумору – основні інструменти колективу. У результаті, як говорять самі музиканти, виходить музика в стилі «колхозний рок». Його рецепт досить простий: відома мелодія + народні інструменти + текст пісні, який відтворюється так само, як чується (не залежно від того, як правильно) + чотири професійні музиканти в сімейках і тільняшках:) На їх концертах глядачі не сидять на місці. Тому що це оригінально, весело і завзято. «Раніше чув про фестиваль «Вйо, Кобеляки!», та ніколи не був на ньому присутнім, — каже соліст гурту Олександр. — Взагалі, про враження зараз сказати не можу, бо ми не виспались і заморились після дороги. Все побачимо після виступу». І наостанок побажав усім кобелячанам зберігати свою власну неповторність і щоб «ніяка сволота не заважала нам жити на власній землі». Під час їхнього виступу ніхто з присутніх не міг встояти. Від найменшого до найстаршого співали, танцювали, стрибали і аплодували.
Після виступу цього гурту на сцену вийшли представники місцевої та районної влади, які привітали всіх зі святом. Після їхніх слів по іншу сторону річки спалахнув феєрверк, присвячений Дню міста. До виступу готувалися вже інші артисти, які називають себе «фаєрами». У складі гурту двоє хлопців і одна дівчина. Вони заполонили всю ділянку біля сцени вогнем і робили з ним різноманітні трюки. Здивуванню і захопленню присутніх просто не було межі.
Далі на сцені з’явився Діля із гурту «НеДіля». Ще до його виступу журналістам «Ехо» вдалось із ним поспілкуватися. Діля, він же Едуард Приступа, колишній учасник гурту «Танок на майдані Конго». Музика „НеДілі” – лірична, подекуди з етнічним вкрапленням, а також з елементами реггі. Назву „НеДіля” запропонувала співачка Росава. Назва для проекту вибрана дуже вдало, тому, що музика Ділі істотно відрізняється від стилістики «ТНМК», а неділя – улюблений день тижня Едуарда, коли всі відпочивають, ходять в гості і насолоджуються життям. Музика „НеДілі” повністю відповідає цьому настрою.
«На цей фестиваль приїхав уперше, — поділився своїми враженнями Едуард, — хоча у Кобеляки проїжджав неодноразово. Мені дуже подобається тут. Особливо цей розвалений міст (Показує. Ми якраз стояли навпроти нього. – авт.) Ще мені подобається назва вашого міста. У мене не зіпсований розум, тому подібні назви сприймаю адекватно, оскільки у всіх назв є думка і утворені вони задовго до нашого народження. Самого смислового походження я не знаю, та думаю, що це щось хороше». Тут увагу Ділі відвернув аероплан, який пролітав саме над нами. І Едуард із захопленням вигукнув: «Клааас! Смотри, самолет!» Потім продовжив: «Сьогодні буду виконувати пісні власної творчості, які я об’єднав під одну назву «ЄП». Це невеликий сольний проект, який ви почуєте». І насамкінець розмови побажав нашим читачам бути щасливими, здоровими і пишатися тим, що ми народилися у цьому місті і що в ньому ж народився і такий хороший «хлопчик» Мирослав Джонович Кувалдін. Самим організаторам побажав, щоб фестиваль продовжував розвиватися і надалі. «Бо четвертий фест — це вже стабільність. Це значить, що буде і п’ятий, і шостий», — сказав Діля.
Наостанок на сцену вийшов гурт «Ot Vinta» з Рівного, який з нетерпінням чекали всі. «Ot Vinta» грає не менш тонізуючу музику ніж інші, але приправляє її такою відмінною легковажністю, що навіть немає бажання вирізняти з нього якісь складові. Втім, перерахувати їх не перешкодить: рок-н-рол, швидкі українські танці типу гопака, серф, панк, хард-рок. Все це в сумі дає особливу, але украй приємну суміш, придатну виключно для веселих та несамовитих танців. Вже після концерту глядачі обмінювалися враженнями. Зокрема чоловік, що стояв неподалік від мене, ділився зі своїми друзями: «Я бував багато де. Та навіть у Києві такого не бачив!» Що ж, за оцінкою глядачів, організаторам можна поставити оцінку п’ять з плюсом:)
Підписуйтеся на офіційний канал фестивалю в Youtube
Фотки
з фесту
з фесту
