«Прогуляймося» подумки сьогодні одним із них – тим, що розташований у самісінькому «серці» Пирятина, у всіх на виду – поруч із адмінбудинком та навпроти районного Будинку культури. До речі, про Будинок культури згадую невипадково, бо саме з його вікон видно далеко не «культурний» майданчик, що мав би слугувати благородній місії, – бути улюбленим місцем розваг усієї пирятинської малечі (більше ж-бо розважатися їм просто ніде).
З’явився майданчик у нашому містечку кілька років тому, дякуючи черговим виборам… І тут уже було не до політичних уподобань ні дорослим, ні, тим паче, дітлахам – пішли туди усі: і ті, хто «За», і ті, хто «Проти»… Та, як кажуть, недовго музика грала. Уже зовсім скоро почали навідуватися на майданчик і дітки «старшенькі» - п’ятнадцятирічні і більше… Приходять, напевно, не всі, а лиш ті, хто за документами виріс, а от у душі… І от такі горе-дітки, «граючись» на майданчику, нічого кращого придумати не можуть як-то пообмальовувати, пообписувати та порозламувати карусельки (вони ж розраховані не на «дядьків» під два метри зростом), а ще – щоночі (бо ж бавляться такі «дітки» саме тоді) захаращують територію майданчика скляними та пластиковими пляшками, недопалками, недогризками та іншою гидотою…
І от зараз після кількох років функціонування майданчика привести туди дитину (а особливо таку, що вміє читати) не кожні батьки зважаться… Але після однієї розмови зі знайомою я особисто зрозуміла, що не варто туди взагалі ніяких дітей водити – ні маленьких, ні старшеньких… Вона розповіла, як «прогулялися» з дітьми на майданчику. І поламані та пообписувані каруселі – це, як виявляється, не найгірше... «Добре, що сама спершу глянула на гірку, перед тим, як доньку пустити на неї. А там, прямо посеред спуску, хтось нужду справив… Більше на той майданчик точно не ходитимемо», - бідкалася знайома.
От, виявляється, як «культурно» відпочиває наше підростаюче покоління. «Дуріють», не задумуючись над тим, що мине кілька років і вже вони приведуть за руку на цей майданчик своїх дітлахів і їм доведеться, заглядаючи у великі довірливі оченята, пояснювати, що це погані «тьоті і дяді» зробили «шкоду» - намалювали якусь гидоту, шпурнули під ноги недогризок чи у черговий раз відламали шматок каруселі…
Тому, хотілося б вірити, що у міської влади дійдуть колись все-таки руки і до дитячих майданчиків – якщо вже не нові будувати, то хоча б підтримати той, який є – зробити нічне освітлення території (тоді ж, може, тим «дядям і тьотям» буде хоч трішки соромно безчинствувати у всіх на виду). Ремонтувати дороги та дахи – важливо, але ж і дбати про інтереси дітей, піклуватися про їхнє сьогодення та майбутнє – не менш нагальне питання.
А ще надіюся, що хтось із працівників правоохоронних органів прочитає цей крик душі багатьох батьків Пирятина і хоча б кілька разів міліцейський рейд навідає у темну пору доби майданчик, аби доступно пояснити «дядям і тьотям», що вони вже давно виросли із того віку, коли бавляться на карусельках, а той вандалізм, який вони собі дозволяють – злочин, за який їх варто покарати.
…Усі ми - родом із дитинства. З тієї найщасливішої, найбезтурботнішої пори, коли небо – блакитніше, сонце – яскравіше, морозиво – солодше, а спогади – найрайдужніші… Так от, давайте, шановні дорослі, подбаймо разом, щоб у наших дітей воно таким і було, а не асоціювалося із загидженим дитячим майданчиком з понівеченими гойдалками. Бо саме таке майбутнє нам через деякий час збудують дітки, які з дитинства мусять жити у брудному (у всіх значеннях цього слова) світі.
