22-го вересня у селі Стовбина Долина вперше за останні двадцять років відбувся мотобольний матч. На поле місцевого стадіону виїхали мотоболісти з Новосанжарського району, щоб позмагатися з вишняківською «Нивою».
Того дня у Стовбину Долину з різних куточків району та, навіть, області їхали десятки і сотні автомобілів. Подібного ажіотажу за останні роки не спостерігалося навколо жодного спортивного заходу. А от старі уболівальники, які іще пам’ятають ігри мотобольної команди «Колос» на першість Радянського Союзу, пригадують, що так було перед кожною домашньою грою команди.
— На Стовбину не можна було їхати швидше, ніж 30 км на годину: ішла суцільна колона автівок, одна за одною. І всі на мотобол! — пригадує один із уболівальників.
Мотобольну команду у Стовбиній Долині створили у 1976-му році. Спочатку вона проводила свої матчі у сусідніх Кобах, потім у Стовбиній облаштували справжній мотобольний стадіон. Місцевий колгосп активно підтримував команду, яка всього за кілька років стала однією з кращих в Україні. Стовбинодолинський “Колос” став чемпіоном області з мотоболу в 1989 році, чотири рази команда була чемпіоном України, двічі завойовувала срібні, один раз бронзові медалі всесоюзного чемпіонату серед команд першої ліги. А у 1990-му році виграла кубок Юрія Гагаріна.
Після розпаду Радянського Союзу та розвалу колгоспів зник у Стовбиній Долині і мотобол. Тепер уболівальники цього виду спорту лише у бесідах один з одним згадували, як колись у маленькій Стовбиній проводились міжнародні матчі. «Колос» зустрічався не з рядовими командами: у 1982-му він грав із збірною Англії, а у 1988-му — із збірною Болгарії.
І ось на дошках оголошень у центрі Нових Санжар з’явилися майже фантастичні афіші: 22-го вересня у Стовбиній Долині відбудеться перший за кілька десятиліть мотобольний матч. При чому із даного оголошення можна було зрозуміти, що гра між ветеранами Новосанжарського району та командою «Нива» (Вишняки) стане лише першою ластівкою. Тому що в оголошенні йшлося саме про відновлення зустрічей із мотоболу. А гра між ветеранами просто стала першою.
Новина про майбутній мотобольний поєдинок за кілька днів облетіла увесь район. Літні та молоді прихильники мотоболу ділилися чутками та прогнозами щодо гри.
— Кажуть, що тепер чемпіонат буде постоянно, — впевнено говорить своєму знайомому чоловік у черзі за продуктами в одному з новосанжарських магазинів.
— Так це що — молоді гратимуть? А я чув, що ветерани. Юхно, Зімовець — ота команда, — недовірливо перепитує знайомий.
— Ветерани гратимуть. Наші із Вишняками, — пояснює їм третій покупець.
— А по чому білети будуть? — невгають чоловіки.
— Та, кажуть, безплатно.
З ранку суботи район, у прямому сенсі, починає жити мотоболом. Усі, хто може, збираються на гру. Їдуть старі і малі. Ті, хто колись мотоболом жив і хворів. І ті, хто його ніколи у житті не бачив. Їдуть, навіть не зважаючи на дощ, який розпочинається у Нових Санжарах просто за півгодини до гри.
Близько 15:00 навколо мотобольного поля збирається величезний натовп уболівальників. За різними даними — від двох до трьох тисяч глядачів. Вервечка автомобілів вишикувалася вздовж узбіччя дороги від в’їзду у Стовбину до самого стадіону. Цього свята чекали двадцять років. І ось, нарешті, дочекалися.
Доки глядачі визирають з-під парасольок, ховаючись від останніх крапель дощу, до мікрофону підходять представники влади. Першим звертається до вболівальників голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс. Він розповідає про те, як виникла ідея провести цей мотобольний матч. Як її підтримали у Хоролі. Як до підготовки та організації матчу долучилися численні підприємці та землевласники з Новосанжарського району. Голова районної ради Володимир Левицький говорить про значимість цієї події для усього району і дякує тим, хто підтримав ініціативу районної влади із проведення цього мотобольного поєдинку. Селищний голова Андрій Река згадує ті часи, коли він, працюючи заступником голови стовбинодолинського колгоспу, допомагав молодій тоді команді. І згадує тих, хто започатковував мотобол у Стовбиній Долині. Деякі з названих цього дня мають виїхати на гру. Завершуючи свій виступ, Андрій Река обіцяє, що у разі обрання його народним депутатом України, мотобол у Стовбиній обов’язково відродиться. Глядачі зустрічають цю заяву бурхливими оплесками. «От молодець!», — говорить жіночка, яка стоїть неподалік мікрофону.
Поки що ж спасибі за проведення гри, напевно, слід говорити «Партії регіонів». Адже саме її згадують серед головних організаторів мотобольного поєдинку. Мабуть, це один із тих випадків, коли люди були б готові сказати спасибі будь-якій політичній силі, яка зуміла б організувати таку гру. Вийшло у «регіоналів» — значить спасибі їм.
Після вітальних промов гравці обох мотобольних команд під вітальні крики уболівальників заводять свої мотоцикли. У складі збірної Новосанжарського району на поле виїжджають колишні гравці команд «Колос» (Стовбина Долина) та «Зоря» (Руденківка): Валерій Мороховець, Олександр Юхно, Віктор Василенко, Іван та Олександр Зімовці, Василь Коба, Анатолій Назаренко та Володимир Хопта. Наша команда виходить у футболках з написом «Вимпел» (Полтава). Суперники гратимуть чотири тайми по п’ятнадцять хвилин.
Кожну вдалу передачу чи відбір глядачі зустрічають гучними радісними криками, а небезпечний удар по воротах супроводжують справжні овації. Мотори ревуть, бризки летять з під коліс, уболівальники шаленіють — це мотобол! У першому і другому таймі гравці «розкачуються», напружених ситуацій виникає небагато (забитих голів, відповідно, також немає). Але обидва голкіпери вже встигли по кілька разів упасти на асфальтне покриття, рятуючи свої команди від голів.
— Зараз виїде Юхно — він їм покаже! Він, знаєш, яким бомбардиром був?! — із гордістю розповідає своєму сусідові уболівальник років тридцяти. — Зараз то вже не ті года, але ж майстерність залишилась!
Олександр Юхно, дійсно, кілька разів небезпечно пробиває зі штрафної. Але після двох таймів рахунок лишається не відкритим.
У перервах між таймами глядачам зачитують факти з історії обох команд. Потім місцевий діджей ставить не зовсім співзвучні з ревом моторів хіти Бучинської та Поплавського. За час перерви деякі вболівальники встигають «перекусити», випити, насмітити і, навіть, потанцювати.
У третьому періоді гра починає набирати обертів. Майже усі гострі моменти відбуваються на половині поля стовбинодолинців.Мотоболісти «Ниви» раз-пораз намагаються забити м’яч у їхні ворота, але наш голкіпер Анатолій Назаренко його вправно відбиває. При цьому якийсь завзятий вболівальник постійно викрикує:
— Молодец, дєдушка! Давай, вставай!
Воротар підводиться після чергового відбитого удару і кидком розпочинає атаку власної команди.
На останню перерву гравці відправляються з нічийним рахунком. У четвертому таймі стовбинодолинці трішки вирівнюють гру. У них з'являються декілька моментів, але вишняківський воротар також грає надійно. На останніх хвилинах гри м’яч після удару нашого гравця неначе залітає у ворота суперників. Деяким вболівальникам, які стоять збоку поля, так і здалося. Вони кричать: «Гол!». Але насправді воротар гостей у останній момент таки відбиває м’яч і зберігає нічийний рахунок.
Основний час гри закінчується. На команди очікує серія післяматчових пенальті. У ній голкіпер новосанжарської команди Анатолій Назаренко демонструє дива стрибучості і відбиває два удари суперників. Але партнери Анатолія також двічі не забивають, тому рахунок після п’яти ударів — 3:3. Судді призначають іще по одному. Виручити команду втретє Назаренку не вдається і він пропускає гол у «дев’ятку». Удар нашого гравця голкіпер «Ниви» перехоплює. І стадіон сумовито мовчить — 3:4 — перемогли гості.
Після завершення гри мотоболісти залишаються на полі, тиснуть один одному руки, приймають привітання вболівальників.
— Все одно — молодці! Таки ж 20 років не сідали на мотоцикли, до того ще й на чужі! — говорить чоловік, маючи на увазі гравців нашої команди, які, дійсно, провели матч на позичених мотоциклах.
Уже наступного після матчу дня люди почали цікавитися, коли ж відбудеться наступна гра? Адже на афішах перед матчем зазначалося, що мотобольні ігри у районі саме «відновлюються». Хочеться сподіватися, що наступного разу мотобол у Стовбиній Долині побачать не через двадцять років. І навіть не через три, перед наступними виборами. Може, влада зуміє організувати у районі бодай одну мотобольну команду, яка буде проводити регулярні зустрічі. А в тому, що на її іграх буде аншлаг, можна не сумніватися.
