Останні коментарі користувача «Selena2017»

Ігоре Миколайовичу, щира вдячність за написане, бо видно, що душа кричала від побаченого, осмисленого, тривоги та сорому за те, що коїться в нашій розтерзаній до далі нікуди державі, хоча це територіальне людонаселення вже важко сприймати як справжню державу. І за панування донів можемо не дочекатися приходу розумних та порядних, надія вже стогне.
Остаточно перед світом осоромилися, хоча до цього щодня роками йшлося і йдеться.

Якийсь патріотизм особливий... А Шевченко ж радив : і чужому научайтесь.

В цьому випадку очікувати безнадійно.

При всій повазі до сьогоднішньої спокійної розмови, мушу сказати, що на тему вождя нам обом дискутувати не варто, щоб не летіли іскри. Залишмося краще кожен при своїй думці, так буде краще хоч би тому, що це вже минуле, а його змінити не вдасться так само як і повернути.
На старих фільмах я виростала, а переглядаючи їх по можливості не так давно, роблю зовсім інші висновки, з якими можете і не погодитися. Сучасні серіали, хочете вірте, хочете - ні, давно не дивлюся, мене мило не влаштовує, а те вартісне, що все-таки кимось всупереч байдужості держави знімається, мені не випадає побачити та якось оцінювати. Я ж бо схильна до буддизму, хочу мати більш-менш вивірену думку...Та і не хочу, щоб кіношна жорстокість та показна розкіш мене отруювали, краще від цього подалі.
Вірменський майдан пригадую , це було круто насамперед тому, що вирішувати проблему взялися винятково чоловіки (як там здавна заведено), була чітка мета і організація.

Змінено 12.09.2017, 20:17

Те, що вимальовується зараз, не знаю як кого, а мене не просто лякає, а й - не знаю як і сказати. Ця клоунада з боку державних мужів і претендента вже не витримує ніякої критики. Всі як з глузду з"їхали, на весь світ сором. Це моє сприйняття, може, воно й помилкове.В цьому кавардаку вже нічого не розбереш, кожен сам собі пан і вершитель.

Не хочеться згадувати того вождя жорстокого, але така деталь: він, здається, мігрел? А то ще таке плем"ячко... Просто в того свідомого патріота така позиція, так клепки зійшлися, можна йому пробачити та й годі.
Як на мою думку, попередні Майдани не можна звинувачувати ні в появі, ні в наслідках, бо його енергією , самопожертвою скористалися спритники. Це вже вина соціуму, який сприйняв це байдуже, а сьогодні скімлить. Те, що насувається, не матиме благородної мети, тим більше, якщо там замішана жінка з косою.Жах!

Змінено 12.09.2017, 15:07

Почитай і кацапа, обов"язково помудрішаєш, подобрішаєш. Тільки уважно.

Не буддистка, хоч до постулатів цієї релігії не зайве і прислухатися,буде корисно.
Не від сьогодні, а вже давно бачу реалістично, в якій прірві ми опинилися . І не хтось туди нас штовхнув, а власною байдужістю і бездіяльністю, лінощами мислі і відповідальності, хуторянством туди шелеснули. А тепер всі чекають, що хтось або підсадить, або з гелікоптера драбину спустить. Щоб власних зусиль не витрачати. Скажете - не так?
А тон можна витримати, коли поставити перед собою завдання доносити до людей свої погляди (бажано виважені та правильні) спокійно і доброзичливо. Вже початок є, дякую.

Та чого вже такий фаталізм?! Не пізно, вдихніть глибоко, зосередьтесь, і рішення прийде. Доки людина жива, її не покине надія. От такий тон розмови мені подобається.

Дочка Л.Толстого Олександра згадувала про ставлення батька до революції. Зацитую : " Он писал "Правительству, революционерам и народу" : -- Для того, чтобы положение людей стало лучше, надо чтобы люди стали лучше. Это такой же труизм, как то, что для того, чтобы нагрелся сосуд воды, надо, чтобы все капли его нагрелись. Для того же, чтобы люди становились лучше, надо, чтобы они все больше и больше обращали внимание на себя, на свою внутреннюю жизнь. "
Про це писав Іван Бунін у своєму творі " Освобождение Толстого".
Поки що важко сподіватися на таку активність серед нашого люду, але ж прояви спротиву були і будуть, тільки їх не треба відкидати та очорнювати.

Змінено 12.09.2017, 08:00

Мікроклімат на цих сторінках якраз і наштовхує на думку: саме так і буде. Це помітно. Бо наповнюються вони чужим ворожим духом, якого ніякими виховними аргументами ( не лише моїми) змінити неможливо. Звідси і агресивні висловлювання, але й вони не впливають. Якщо не подобається моя категоричність, беріть справи в свої чоловічі руки, дійте, змінюйте життя на краще, а то одні звинувачення від великих, ніякого конструктиву. Один лемент, а раціонального: що робити всім сьогодні, щоб було краще - ні чути, ні видно.
Готова змінити свою риторику, якщо опоненти не будуть вважати всіх собі неугодних лошарами, дурними, шизофреніками (гидко й повторювати). Помітивши такі зміни, вибачусь і шануватиму їх думку навіть протилежну своїй. Тоді й аргументи знайдуться, якщо їх не будуть освистувати. А поки що -- почекаю .

Що було, те й буде. Не моє - Еклезіаста, біблійне.

Пане Адекватнику, як би я хотіла, щоб це була брехня!!!! Тоді б моє життя та життя мільйонів не було б знівеченим.

Пане Козак, дуже неуважно читаєш коментарі, зокрема мої. Обидва мої звернення до Дани були не вказівками, а порадами. Першу вона прийняла, другу, сподіваюсь, прийме також. А як ні - то її воля і вподобання, я просто поділилася в такий спосіб інформацією.
Серед тих антипатріотів, що шкодили протестувальникам ,ти мене бачив? Чого це приплів ні к селу, ні к городу ?
На образу у відповідь наривається сам адекватник (повторюю твою орфографію), і не лише від мене, а й від інших, бо всі ми для нього хворі, з відсутністю логіки і т.д.
Після одного з перших моїх коментарів ти, пане Козак, не вдумуючись у його зміст, єхидненько обізвав мене дурочкою. Це був прояв любові і підтримки ближнього?
Те, що я підкреслювала у Адекватника як позитивне, тоне в його грубощах і хамстві. Мабуть, ці якості вас обох і поєднують до певної міри, бо його й одного тут багато.
В одному з коментарів мною було сказано : не претендую на істину в останній інстанції, а ,значить, і звання богині. Не придумав чогось іншого, щоб дошкулити? Нічого, я не ображаюсь. Від тебе таки не стільки отрути, як від не раз вже згаданого.

Здається, в поліції своя прес служба на окладах, та хвалитися, видно, нічим. А може, ми недооцінюємо їх невидиму роботу? Ще ж на вулицях серед білого дня не сваволять, слава Богу. Хоча й до цього недалеко. А в журналіста своя мета - рядки та нікому на мозолі не наступати. Таке селя ві.

Ти навіть на Балду не тягнеш, чудовисько. Яка ж таки отруєна душа, яка зла убогість...

Змінено 08.09.2017, 07:46

Дано, пошукайте на Лтаві матеріал про презентацію в Полтаві книги
братами Капрановими про Майдан. Вам буде цікаво, сподіваюсь.Книга "Майдан: таємні файли".

Змінено 07.09.2017, 18:49

Рятуйсь, хто може, втопитися можна в словесах і ненависті до всього сущого!...

На моє щастя - не дивлюся не лише російського телебачення, а й ніякого, не витримую ні мила, ні викрутасів брехні та ін. А цей дотепний жарт дуже сподобався, він від істинного українця, духом незламного при будь-якій лихій годині. Вдало поборов той фейк.

Ні, не ті. Це летіли артисти військового ансамблю ім. Александрова (знаменитий ще з довоєнних часів) - співаки і танцюристи, багато навсідалося генералітету і всі з незрозумілих причин відразу після підняття в повітря чи то після дозаправки, чи то прийняття якогось таємничого вантажу внаслідок вибуху літака булькнули в море біля Сочі. Було багато коментарів, на які росіяни ображалися. З одно боку, по-людськи - трагедія, з іншого - за все треба платити. Гріх - це камінь, кинутий в Небо, а Воно вже вирішує, кому платити.Небо й не витримало ганьби над сирійцями та воздало, щоб одурманеним розвиднилося.

Справді, шкільним підручникам, на жаль, довіряти не можна, особливо табачниківського часу. Але ж ,слава Богу, тепер достатньо інформації, яку можна обирати самостійно і ставитися до неї критично: довіряти чи відкидати.

Коли впав літак з військовим ансамблем, що летів співати в Сирію, на Цензорі трапився коментар буквально такого змісту: " ну що за хрень пішла - засоряти наше море, вони його копали ?! " І гріх, і сміх... Може, це звідти?

То не колодязь, а для декого золоте дно.Тобто колодязь із золотим дном.

Змінено 06.09.2017, 17:10

Жителі Середньої Азії від своїх проблем ( край знівечений радянським ладом) давно тікають до Москви в надії вирішити їх хоч якимось чином. Але ж до них там не просто зневажливе, а навіть нелюдське ставлення ще й завдяки пропаганді про Їх меншовартість. В слово іногородній там вкладають глибоко зневажливий зміст, лякають ними один одного. А як ні за що зачепитися, без даху над головою , про елементарну гігієну і мови немає, то яким станеш? Довелося ще на початку 2000-них побачити на московському вокзалі таких нещасних. Забулося москвичам які дОбра пливли з того краю, а їхні місцеві теж не дрімають вирвати в ближнього шматок, то й нівечеться доля людська. А перевертень, який про таджика написав, теж вважає його за свого раба, супермен задрипаний.

У кожного свій життєвий досвід, Ви виходите зі свого, все правильно. У мене його теж достатньо, щоб робити по-своєму, а час все розставить на своє місце.Він сильніший.

Як жарт -дуже вдало і смішно Та дійсність змушує подумати про інше. Хто в нинішній ситуації може гарантувати, що в наших краях одного прекрасного дня не загалайкає орда одурілих , озброєних козломордих ( так іноді називають оту злу личину, що прилізла на Донбас та в Крим)? А помічниками їм та прапороносцями будуть ті з наших місцевих, хто сповідує ідеї "русского мира" та пхає ті помиї всім межи очі сьогодні силою-силенною посилань ( плодовитий ними як капустянка своїм потомством). Що робити тоді?Хенде хох?

Думаю, як батько, Ви вирішуєте нерозважливо. Так, ситуація непроста, бо поміж росіянами та українцями віднині і надовго, якщо не назавжди, - кров, біль, горе. Але ж будьмо справедливими, не всі в Росії подуріли і стали ворогами, не всі в Україні - патріоти та герої ( приклади на цих сторінках).
Мандруєте інтернетом, то маєте бачити як у Перербурзі не вперше стають одиночні пікети розумних і мужніх людей з прапорами України і закликами припинити війну і не розпалити вселенської погибелі. Для цього треба мати в тих умовах неабияку сміливість та переконання, бо не одному поліція одягла кайданки та заштовхала в машину, зрозуміло, куди завезуть. Вони росіяни, рятують одночасно свою країну від очманіння і нас, які ми тут не є. У них, без сумніву , є діти, які також виростуть достойними людьми. Хіба не корисно буде мати справу Вашим дітям з такими росіянами?
А для цього треба добре володіти відповідною мовою спілкування. Та й знання будь-якої мови за плечима не носити. А мова тут ні при чому навіть тоді, коли нею користуються обдурені та очманілі від злочинної пропаганди.
Передумайте і не обділяйте своїх дітей, не збіднюйте їх знань і майбутнього. Якщо цей чад минеться, вони вам за цю сьогоднішню позицію не подякують. Так уже було: після війни діти з туги за загиблими батьками категорично відмовлялися вчити німецьку. А тепер всі вхопилися як за престижну.Втім, як хочете. Значний багаж знань ще нікому не зашкодив, хоча печалі несе також немало.