Останні коментарі користувача «Selena2017»

Прочитала про "стокгольмський синдром" після попереднього коментаря. Просто незнання цього терміну спантеличило. Про подібні стани читала раніше в пресі. Не відмовляюся і від вищесказаного, та справді варто погодитися і з тим, що елементи цього синдрому таки присутні. Чи не є кожен працюючий сьогодні заручником найшолудивішого роботодавця, не кажучи вже про справжніх акул? Виконуй його умови, або йди голодуй. Якщо така рука спочатку відібрала шматок хліба, а тоді змилостивилася та простягла знову - заручник стає тихим, вдячним рабом.
Думаю, не треба скидати з рахунку і психогенний вплив на маси, знавці психології працюють не завжди для порятунку людини, є й такі, що служать тим же акулам.

Соромно, але не знаю, що таке "стокгольмський синдром".
А те, що всі мовчать, як на мою думку, випливає з того, що люд зневірився , втомився від брехні повальної, а ще ж і хитрих багато, такі не лише гідності не здобували, а й уявлення про неї не мають і на тих, хто виборював її вже загиблий чи живий на сьогодні, гарчать та жовчю плюються.
Поки не припече кожного - не зворухнемося.

Хай Бог милує! До нашого берега що не припливе...

Я мала на увазі не сьогоднішніх сільських жителів, до яких теж ставлюся з повагою та розумінням того, чому вони дають оті 52%, а селянство України 1917-го - 20-х років, яке виборювало своє право на працю, землю, политу Їх потом, можливість користуватися плодами свого труду. Яке боронилося від більшовицької сваволі; відбиралося ж усе до нитки.
Багато того сільського люду залишилося після Холодного Яру, Голодомору та ненависної другої світової? Те насилля над тими, хто плекав землю, годував себе і світ , дорого коштувало не тільки скривдженим тоді, ми генетично видихуємо його і сьогодні: хворобами, поведінкою та ін. Вчені це вже проаналізували і довели.

Рада примиренню. Анархію критикувати не буду, бо Кропоткіна не читала, та це було й недоступно, тому достатніх аргументів не маю. Але дещо про Махна: погодьтесь, що його постать радянським кінематографом та літературою сфальшована безжалісно, досі діє цей стереотип. Дуже б він лише з п"яними матросами прихилив до себе всю селянську Україну, як це було насправді, так тримав жорстку дисципліну в рядах, мав непересічний талант військового. Про це свідчать інші джерела інформації, крім радянського кіно. Звичайно, було багато жорстокості, та чи її коли було менше серед людей?
Знову ж таки, свої думки нікому не нав"язую, бо не можу бути істиною в останній інстанції.

Ігоре Миколайовичу, переглянула всі статті на протестну тематику. Зроблю , на Ваше прохання, свої зауваження, хочете - приймайте їх , а ні , то що ж ...
Вони не тільки про "Нарешті". Почала із "Закляття дурнів", а потім наткнулася на "Дєвочки, вам кирпич нада?" Заголовки вже забарвлені негативом, краще б такого уникати.
Зазвичай лапки використовуються в тексті до окремих слів чи виразів з іронічною чи навіть з саркастичною метою , як оте "штатний громадський активіст", " геніальні " заклики. Навіщо? Далі змальована уявна ситуація розбою та ще з таким її фіналом, на мою думку, штучна і зовсім недоречна , щоб потім закликати до здорового глузду. Саме тут не виявлено поваги журналіста до пікетуючих. За «Нарешті» цього не скажу.
Тепер про колективне та індивідуальне. Не бачу ніякої абстракції у вимогах: захистіть нас і наших дітей, покарайте винних, працюйте краще. Суцільна конкретика, яку повинні забезпечувати представники влади кожен на своєму місці.
Цитую Ваше: "Скрізь - ми, наші. А де - моє, особисте?" А ВСІ - це і є кожен зокрема, який теж потребує захисту, а разом з усіма - сила.
Співчуваю , що маєте таку проблему зі здоров"ям. Не одному в наш час доводиться боротися за нього смертним боєм. Тільки от теж по -різному виходить , якщо Індивідуально. Вам вдалося, бо маєте досвід письма, знання коридорів влади, можете прорахувати дії наперед та ін. А от дядько з Кішіньки, який про це уявлення не має, чи літня жінка з Озір на двох ціпках - багато чого можуть добитися свого кожен індивідуально, коли нині в правилах навіть велетенському зібранню ,даруйте, брешуть. І ні з кого ні за що ніхто не спитає.
Пожалійте себе, не витрачайте на дона гарячих слів, бо до нього нічого не дійде, це аномалія на тілі людства та Санжар зокрема.
Хотіла бути об"єктивною, якщо не вийшло, даруйте.

Від мене особисто ніяких загроз для Ігоря Миколайовича не прозвучало. А з цього обміну думок кожен з нас зробить власні висновки, життя продовжуватиметься.

Так, Ігоре Миколайовичу, я не так давно на цих сторінках. Доки не піднялася ціна на друкований тижневик , іноді купувала, тепер при моїх статках не можу собі дозволити мати його архів. Зараз прочитала статтю, до якої ви переадресували. Та годі вже: риторика останніх редакційних зовсім відрізняється від тієї, давньої. Замість того, щоб підтримати життєвим та журналістським досвідом людей, які набралися рішучості, так-сяк згуртувалися і потурбували владу вимогами відкрито і старанно працювати для них, ви не виявили до протестуючих поваги. Це відчувається. Влада, чи попередня, чи сьогоднішня - глуха до тих, хто має проблеми, нею ж і створених. Повторюсь : газета, яка себе поважає, має об"єднувати людей, допомагати долати зло.
Тоді й присутніх при РДА буде більше.
Якщо мої думки вам не до смаку, ображайтесь, воля ваша.

Та звичайно ж, своя сорочка ближче до тіла. Тільки ми не вміємо об"єднуватися геть зовсім, все чекаємо лідерів, які поведуть. А цим і користуються ті, які більше наобіцяють та окулярів з гречкою у двір кинуть, знають же про легковірних.
То ж давайте брати приклад з отих жінок,які прийшли і конкретно спитали, отак І будемо відстоювати своє, чесно зароблене. Дякую, що не ображаєтесь.

Спробую оправдатися. Як я зрозуміла, Ви пропонуєте рівнятися на тих владних керівників, які давно і вміло рахують свої гроші та наполегливо їх відстоюють ( прикладів на цих сторінках - тьма тменна) . Даруйте, але це не мій життєвий принцип. Я поважаю великі гроші, але якщо вони зароблені розумом, знаннями, наполегливою працею, а не обманом і обкраданням ближнього. Саме таке надбання віртуальних мільйонів я і назвала пошестю, яка охопила все навколо. Мабуть, з цим не можете не погодитися.
У Філоненка взагалі немає конкретного уявлення про захист прав скривджених владою, тому він і мудрствує про індивідуалізм та Європу. Ну, як можна захистити себе сьогодні при отакій вакханалії самому?! Якщо таке диво і трапляється, то бажаючих легко скористатися плодами комусь нелегкої перемоги - більше , ніж досить.
Нехай буду виглядати смішною, але успіху можна досягти лише під гаслом мушкетерів : один за всіх, всі - за одного. Разом - навіть боязкому не страшно, тоді б чиновник не чванився, а сумлінно виконував доручену роботу. Вимогливі зібрання білицького та кобеляцького жіноцтва тому доказ. Вони ще не так активно були настроєні, та досвід - справа набувна.

Дякую. Газета повинна єднати людей, а не задурманювати.Ну а якщо людина така хитра, то ,як правило, такі платять не раз, коли припече.

Ігоре Миколайовичу, у вас таки творча криза і як наслідок - якісь розхристані думки і твердження, що суперечать одні одним.
По-перше, навіщо надавати статті такого забарвлення, що кличе до розбою ( кирпич- зброя пролетаріату, століття вже видихуємо)?
Далі: раніше ви стверджували, що європейці-індивідуалісти в силу такої своєї поведінки живуть краще від українців, спокійні за своїх дітей та ін. А тепер побачили в Європі, що вони час від часу "захищають свої егоїстичні інтереси".
І відтепер уже українці для вас - колективісти, які чомусь все-таки захищають "шкурні інтереси, а не якісь абстрактні ідеї".
Якраз оті абстрактні ідеї нагодують сім"ї жінок, що змушені були прийти до владної установи .З усього видно, що відповідальні працівники її не дали та й не скоро дадуть чітку відповідь на вимогу тричі законну працюючого жіноцтва. Ця пошесть уже така масова і багатопланова, що жах бере від думки про те, що колись колективне таки прокинеться.
Можливо, я щось і не до ладу написала, але не підсовуйте читачам таких плутаних думок.

Так я помилилась, прийнявши автора за молодого, повного сил? Каюсь. Але від усього вищесказаного не відступаю.

Пані Луна, іноді вас просто шкода.

Як отак ставитимешся до сьогодення, то ніхто не позаздрить твоєму майбутньому.
Шляхи вирішення порушеної проблеми - різні, лиш не треба відмахуватися.

Ніхто ж не знає напевно, про що зараз думає Олександр Копелець: може, якраз і приміряється до вирішення проблеми, яку озвучила пані Зінаїда ( та хто б це не був).
А щоб відчутнішою вона ( проблема ) стала для відкритого Олександра Спиці, то пораджу йому вчинити так. Звертатимуся на "ти", бо відчуваю - молодий, бадьорий, повний сил.
Збери оту тисячу кобелячан, з якими щодня говориш, візьміть кожен на плечі по 50-кілограмовому мішку цементу - це вага прожитих років та набутих болячок тих ветеранів, на яких ви поглядаєте як на баласт . І вирушайте на самі дальні околиці міста, завертаючи у всі установи, торгові точки, лікарню та ін. Та не по одному разу , і не один день, бо щодня треба літній слабій людині придбати Їжу та ліки, те, в чому потреба щодня. Не нагадуй мені про соціальну службу та мішок у кущі не закидай, тягайте всі старанно. Може, хоч тоді зрозумієш, для чого отой автобус Кобелякам потрібен. І в мислях проясниться, що комусь кортить і в Бутенках однолітків-друзів провідати перед близькою розлукою.
Таку саму пораду варто дати і нашій послідовниці Реки, яка хвацько на службовій машині ганяє, а нездатна зрозуміти, як воно з -під Зачепилівки , чи Лелюхівки до лікарні додибати , чи до Оптовичка. Та ще й по роздовбаних вулицях та горбатих тротуарах.
Європа своїх ветеранів шанує, а Спиця- хвацько зневажає.

Адекватнику, якби не ваші сталіністські бзики, то варто було б і прислухатися до отаких коментарів, як оцей останній.

Не хвались, ідучи на рать... Доля свою справу зробить.

КН17, підтримую кожне ваше слово. Дякую.

Києвознавці стверджують, що те місце, де побудовано приміщення ВР, є найсильнішою геопатогенною зоною міста. І це, звичайно, впливає на поведінку присутніх там не кращим чином, змінюючи навіть тих, хто прийшов туди з добрими намірами, або вони відчувають себе там недобре. Цьому підтвердження і ті бійки та лемент, який всій країні вже в печінках.
Ну а наше народне щастя - тричі Река - вскочив туди вже з заздалегідь обраним курсом.

Правоохоронці, які вони в нас не є, чинять благородно по відношенню до літньої жінки. А головний журналіст тижневика - гірше базарної пліткарки смакує новину. Оце вже справді ганьба.

Якісь у цій редакційній думки розхристані та догори ногами поставлені. Колись в Україні думка громади для порушника була такою важливою, що переважала присуд влади. Погоджувалися на будь-яке рішення громади, яким би суворим воно не було. Не знаю за інші краї, а назвіть мені здорову і дієву громаду на наших теренах. Немає таких, всі вони пронизані любим автору індивідуалізмом, хворі, байдужі. Тому й живемо кожен своїми проблемами і болями, нічого світлого попереду не чекаючи.Один у полі не воїн, індивідуалісти загризуть. Схоже , автор сам не знає особливостей європейського життя, а взявся порівнювати.

Є в народі такий вираз: люби,Боже, правду. Намагаючись бути об*єктивною, похвалила коментар Луни, в якому вона просвітила особу дона. Справді, в Санжарах тільки одна особа так потоптом іти по людях може, люто захищаючи грубощами СВОЄ. Подальшими її писаннями глибоко розчарована. Ну що це за "врач", який не розуміє і не сприймає болю ближнього - душевного і фізичного?! Де їй померещилися в селищі пречудові вулиці та гладенькі тротуари? Так само як і в Кобеляках - навколо владних установ. До Більбао нам , як до Києва рачки.
Від багатьох сентенцій Адекватника можна сказитися, але все-таки мушу спокійно погодитися з тим, що неетично влаштовувати гульбище в той час, коли в країні війна. Хоч і названа гібридною, але ж смерті на ній справжнісінькі. А для декого вигідніше плекати оту розруху в голові, ніж подавати голос, гуртуватися в свідому громаду, а не відписуватися з дивана гнівно...

Додам : І поки будуть такі, у кого занадто перебільшена кількість мозку. А про бариг - інша тема.

Не можу не погодитись: поки будуть фейєрверки та безтурботність, війна та смерті не припиняться. А всіх думок та страхів авторки не знає ніхто, тільки той, хто в такій самій ситуації, нічого даремно нападати.