Тема дитячих істерик не нова. Про неї пишуть психологи і педагоги, а мами все губляться, засмучуються, потурають дитині тільки тому, що та ридає, падає на підлогу й відмовляється повертатися додому з улюбленої пісочниці або з дитячого садка.
Нещодавно, зі мною поділилися своєю проблемою батьки чотирирічної дівчинки: «Ми не знаємо, що робити, тільки дитина почитає капризувати, ми з жахом помічаємо, що у такий спосіб їй вдається добитися від нас усього, що їй тільки заманеться».
Зізнаюся чесно, я й сама декілька разів опинялася в ролі жертви подібного «театру», влаштованого моїм племінником, і мені захотілося дещо заглибитися в цю тему, тому що, як виявилося, вона нікого не залишає байдужим.
Отже, уявіть собі таку ситуацію, свідком якої мені довелося бути. Магазин іграшок. Мама веде за руку дитину, яка впирається і кричить на повний голос, вимагаючи купити бажану іграшку. Мама червоніє й блідне, збирає дитину в оберемок і виносить з магазину.
От якою була реакція людей різного віку:
Світлана Василівна, 59 років: Мати просто розпустила дитину, нічого не розуміє у вихованні. Купує все, що та побажає. Що ж тут думати? Відлупцювати дитину, та не купувати нічого».
Надія, 24 роки: «Дитина занадто розбещена, швидше за все, так вона поводиться завжди, коли намагається отримати щось від мами чи тата».
Жанна, 32 роки: «Моя дитина також намагалася так поводитися. Я її раз відлупцювала, і все минулося. Нехай мама книжки почитає про виховання. Там усе написано».
Олег, 34 роки: «Мамі швидше за все соромно. Вона роздратована, тому вже нічого не може зробити».
На жаль, у подібній ситуації більшість батьків не розуміють справжньої причини дитячої поведінки. Вони не усвідомлюють того, що дитині важко втриматися перед спокусою володіти іграшкою, практично неможливо залишитися байдужим і не виявити жодної реакції. А присутність сторонніх глядачів тільки підливає масла у вогонь. Виявляється, причин подібної поведінки може бути досить багато.
Причина перша. Малюк просто втомився. Та навіть на дорослих деякі полиці в магазині справляють незабутнє враження.
Причина друга. Усвідомлена маніпуляція. Якщо одного разу така істерика мала свій результат, то вже будьте впевнені, що незабаром все обов’язково повториться.
Причина третя. Малюк влаштовує істерику в присутності обох батьків, розуміючи, що один із них обов’язково пристане на його сторону. От гарний спосіб досягнути бажаного!
Причина четверта. Образа. Маленька дитина ще не вміє правильно поводитися в конфліктній ситуації, вона не має можливості відповісти дорослому на його агресію, тому обирає зручний і знайомий спосіб поведінки.
Причина п’ята. Копіювання. Малюк може копіювати поведінку іншої дитини, яку він десь побачив, або навіть поведінку дорослих (наприклад, хтось із батьків поводився так).
Але з’ясування причини не полегшує життя ані дитині, ані батькам.
Що ж робити?
— Не потурайте дитині. Наприклад, обіцяючи купити машинку за 3 грн., не купуйте за 300, але при цьому чітко пояснюйте малюкові мотиви своєї поведінки. Обговоріть умови покупки ще до походу в магазин і час від часу нагадуйте їх дитині.
Не беріть дитину в магазин, якщо не плануєте купувати іграшки і знаєте, що дитина складно переносить ваші відмови.
Не кричіть на дитину та не бийте її, адже це тільки розлютить її.
Коли дитина прийде до тями (навіть якщо вона дуже мала), спокійно поговоріть із нею і поясніть, чому вам не подобається її поведінка і як би ви поводилися на її місці.
Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми: «Подивися, дівчинка поводиться добре, а ти…».
Якщо ви бачите, що дитина влаштовує істерики демонстративно, можете «позбавити» її глядачів — припиніть звертати увагу, залиште її.
Можна використати метод навпаки — зібрати всю родину і повеселитися: «Ах, як наш Іванко по підлозі катається!». Зрештою, дитині набридне, він заспокоїться і підведеться з підлоги.
А ще є багато прикладів і правил, тому що всі діти різні. І якщо бути наполегливим, то вони обов’язково допоможуть. Виховати дитину так, щоб вона не влаштовувала істерик — можливо. Це точно!
