- Наша частина, як і весь загін працює на договірних засадах із підприємствами області, - розповідає Сергій Фомін, заступник начальника частини, капітан служби цивільного захисту. - Ми застерігаємо від пригод довіренні нам об’єкти. Окрім того ми працюємо по всій області - виїжджаємо за викликом на пожежу, дорожньо-транспортну пригоду або будь-яку надзвичайну ситуацію.
І як я дізнався, частина складається із чотирьох відділень у кожній окрім пожежних є санітари та водій - усього сім чоловік. У гаражі стоїть чотири пожежно-рятувальні машини, є навіть моторний човен. Над воротами висить табло погодних умов, дуже важливо для водіїв. У гаражі знаходяться й стелажі з бойовим обмундируванням - спеціальний вогнетривкий костюм, каски тощо.
«ПОЖЕЖНІ НЕ СПЛЯТЬ, ВОНИ НАВЧАЮТЬСЯ»
Більшість людей вважає, що ми лише спимо, - жартує Роман Коломієць, начальник частини, майор служби цивільного захисту. -Неправда. У так званий вільний час від пожеж, час після зміни караулу, рятувальники навчаються і навіть здають екзамени. І так кожного дня от тільки теми занять різні. Це, щоб бути готовими до кожної надзвичайної ситуації. Проводять базову підготовку рятувальників навчальний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, який знаходиться в приміщені частини. Аудиторії обладнані за останнім словом техніки. У тому ж приміщенні - гуртожиток для курсантів.
Щоб стати курсантом потрібно пройти армію, військово-лікарську img_1267_mкомісію, співбесіду та тестування у психолога, - Роман Михайлович.
Окрім навчального центру, мені показали ще й диспетчерський пункт. Всі дзвінки на «101» поступають саме туди. А потім диспетчер швидко зв’язується із найближчою до місця події частиною. У кожній частині є свій диспетчер, який і скеровує команду на виїзд.
БОЙОВЕ ХРЕЩЕННЯ
Потім я підключився до теоретичних занять, але послухати їх не вдалося, пролунав сигнал тривоги. Чесно зізнаюсь, мені стало трохи страшно.
- Андрію, сідайте в машину, бойове спорядження не вдягайте і стійте у стороні на місці пригоди, - коротко проінструктував мене Сергій Фомін. Я вскочив у машину, відразу за мною інші рятувальники, але вони вже встигли одягти спорядження.
Горить автобус марки «Богдан» напроти кафе «Старт» біля стадіону «Ворскла», - повідомив Роман Михайлович, він заскочив в машину і поїхав з нами.
Крізь невеликі пробки на дорозі та водіїв, які «лізли» під колеса «пожежної», незважаючи на сирену, ми добрались до місця події. Я глянув на годинник - пройшло усього три хвилини з моменту сигналу тривоги. Частина, до речі, знаходиться на вулиці Маршала Бірюзова. Ми стали позаду «Богдана», у якого палало колесо. Ще півхвилини - і пожежник Ярослав, підліз майже під автобус із пожарним рукавом. Водій Владислав відкрутив воду - і в мить полум’я почало загасати. Я став фотографувати увесь процес і трохи захопився.
- Андрію, ти стоїш біля бензобаку, відійди негайно, - крикнув начальник частини. - Узагалі пощастило, що автобус їздить на солярці, був би бензин, або газ могло б вибухнути. Вогонь побороли швидко. Як виявилося у водія був вогнегасник, але він не згадав про нього.
БОЙОВЕ СПОРЯДЖЕННЯ ПОТРІБНО ВДЯГНУТИ ЗА 26 СЕКУНД.
Після обіду знову навчання. Вирішили поекспереминтувати і провести не один міні-екзамен, а відразу кілька. Спочатку вдягали бойове спорядження на швидкість. Потрібно було вкластися у 26 секунд. Годі й казати, що у мене не вийшло цього. Я усіх підвів… Проте мене запевнили, що через два тижні наполегливих тренувань я б у норматив вклався.
- У мене дома одяг лежить напоготові: прокинувся за декілька секунд одівся, зібрався і пішов, - жартує Ярослав.
Після цього відпрацьовували виїзд: потрібно було вибігти з караульного приміщення, вдягнутися, вскочити у машину і виїхати з гаража. Я знову все гальмував, але в час ми змогли вкластися. Після такого «фізкультпривіту» я був трохи стомлений. Потиснувши руку усім, хто сьогодні на один день стали моїми колегами, вирушив додому. І одна думка ніяк не йшла в мене з голови: чому за героїчну працю рятувальник отримує зовсім не героїчні тисячу триста гривень?!
