Даша вже кілька днів перебувала у лікарні. Встигла потоваришувати з дівчатами, сусідками по палаті, та їхніми матусями, які весь час підгодовували ласощами худе дівча. Якось мати її подружки, чергуючи біля дитини, почула, як крізь сон Даша голосно закричала: «Мамо, не бий мене! Мамо, я боюся! Мамо, не ламай!» Жінка заспокоїла дівчинку, потім почала обережно розпитувати про маму. Лише тоді маленька зізналася, що матуся її часто б’є і що саме вона зламала дівчинці ногу.
Того ж дня оперативні працівники кримінальної міліції у справах дітей завітали до лікарні, щоб з’ясувати подробиці та обставини отримання такої серйозної травми. До того ж медики наголосили, що перелом не характерний для викладених матір’ю дівчинки обставин. Сама Даша розповіла, що мама зловживає спиртним, часто буває не в гуморі, лупцює її без жодної причини. Одного разу навіть ганялася за нею з ножем та порізала шкіру на руці.
Жанна Ахіджанян, начальник відділу кримінальної міліції у справах дітей, говорить, що наразі пріоритети в житті матері – це її новий чоловік та випивка, дитина ж відсунута на останній план. Вихованням дівчинки та турботою про неї переймаються лише дідусь і бабуся. «Я відверто здивувалася, що після пережитих тортур Дашуня проявила себе як доброзичлива та контактна дитина, що вона не розучилася посміхатися й радіти життю!» – зазначає Жанна Суренівна.
Спілкуючись із Наталією Григорівною, матір’ю Даші, тим більше не розумієш її поведінку. Жінка народила дівчинку у 39 років, тобто вже у досить зрілому віці. Говорить: «Молилася, щоб Бог дав дитину». З батьком дочки офіційно розписані не були, а коли малій виповнився рік – розлучилися, бо «бився дуже». Так і жили вдвох. Основне джерело доходів – соціальні виплати матері-одиначці, влітку – заробіток на сезонних роботах. Бабуся та дідусь постійно допомагають, однак грошей Наталі не дають, лише купують усе необхідне для дитини. Жінка виправдовується, що останні два роки взагалі спиртного не пила, навіть спеціально лікувалася, а з нового року зірвалася.
Пані Наталія навіть не може пояснити, що саме її роздратувало і чому вона так жорстоко обійшлася з дитиною. «Я не була напідпитку, – заперечує жінка, – якби була п’яна, то хоч би не так обидно було!» Говорить, що ніколи над дитиною не знущалася: «Було таке, що рукою ударю, – продовжує виправдовуватися жінка, – та й вона вредненька! Змалку в магазині істерики влаштовує, щоб цукерок їй купила. Я їй ні в чому не відмовляю!»
Того дня горе-матуся штовхнула Дашу спиною на підлогу, дівчинка впала. Жінка схопила дитину за ногу й закинула її так, що аж дістала до чола малої. Потім з силою давила на ніжку Дашуні, доки не відчула, що тріснуло. Злякавшись, почала просити пробачення та вмовляти нічого не розповідати стороннім. Намагалася надати першу медичну допомогу – підклала під ногу дошку для розділу продуктів, примотала її своєю сорочкою й дала знеболювальне. Вже потім викликала швидку.
«Я не знаю, як усе це могло трапитися, – зітхає Наталія Григорівна, – якщо в мене її заберуть – повішусь!»
У лікарні жінка не надто частий гість, бідкається, що лікування багато грошей коштує, лише сам приїзд до Полтави – 30 гривень. «Вона ж нічого не хоче їсти, тільки цукерки! – продовжує Наталія, – Ось купила їй банани, апельсини, так усе в тумбочці погнило!»
Вже три тижні Даша перебуває під пильним наглядом та щирою турботою медичного персоналу обласної дитячої лікарні. Окрім перелому, при госпіталізації у дитини виявили дерматологічні порушення, викликані неналежним дотриманням правил гігієни. Потроху ранки загоюються, шкіра набуває нормального вигляду.
Великі блакитні очі з довгими віями, відкритий погляд, весела усмішка – це все Дашуня, яка своєю дитячою безпосередністю й щирістю зачарувала правоохоронців та медперсонал травматологічного відділення лікарні. Дівча з любов’ю згадує бабу й діда. Особливо любить останнього. Розповідає: «Коли мама п’яна, я завжди до них тікаю, а вона не пускає». Дитина навіть не може пригадати, що саме викликає мамину жорстокість, просто б’є, коли вип’є. На запитання, чому так довго нікому не розповідала про побої, Даша відповіла: «Мама завжди наказувала, щоб я нікому не говорила, бо інакше вона повіситься!»
Дитина дуже хоче до баби й діда, а от додому категорично не бажає повертатися. У її дитячій душі аж надто сильна образа на матір. Даша кривиться, хитає головою й запевняє: «Маму не пробачу!»
– Наразі вже зібрані матеріали для порушення відносно матері дівчинки кримінальної справи за статтями 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) та 166 (злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною) Кримінального кодексу України, – повідомила Жанна Ахіджанян, – до того ж кримінальною міліцією у справах дітей спільно зі службою у справах дітей буде ініційоване питання про позбавлення матері батьківських прав.
P.S. Лікарі говорять, що отримана травма не викличе порушень у розвитку дитини. Ця маленька красуня не буде кульгати. Тож незабаром усі фізичні рани Дашуні заживуть, а от чи загоїться її душевні травми – невідомо.
