22 січня 1919 року дві суверенні українські держави, Українська Народна Республіка (УНР) і Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), об’єдналися в самостійну соборну державу.
Акт Злуки був проголошений 22 січня 1919 року на Софіївському майдані в Києві. Не зважаючи на те, що Україна протягом століть була розділена між різними сусідніми державами та імперіями, через що люди з Буковини, Закарпаття, Галичини не могли вільно спілкуватися з своїми братами-наддніпрянцями, почуття єдності не могло бути знищеним ніякими заборонами мови, кордонами та агресивною загарбницькою політикою. Українці завжди пам’ятали, що в них була колись одна держава Київська Русь. Це почуття (однієї матері ми діти) особливо яскраво проявилося після повалення царського самодержавства в Росії і розпаду Австро-Угорської імперії. На території України утворилося дві держави — УНР і ЗУНР. Керівники цих держав усвідомлювали необхідність з’єднання (злуки) їх в одну. День 22 січня 1919 року став національним святом соборності українського народу і знаменною історичною подією. Акт Злуки був передвісником нашої незалежності, як Іван Предтеча став попередником Ісуса Христа. Збулася віковічна мрія українського народу: жити однією сім’єю на одній землі, у своїй суверенній державі.
Ідея єдності нашої держави була однією з найзаповітніших мрій українців протягом багатьох століть. Відзначаючи це свято, віддаємо шану політичній мудрості тодішніх політичних лідерів, ініціаторів і безпосередніх творців Акту Злуки: Лева Бачинського, Володимира Винниченка, Сидора Голубовича, Стефана Левицького, Симона Петлюри, Євгена Петрушевича, Федора Швеця. Ми складаємо шану мільйонам кращих синів і дочок України, відомих і невідомих, які оберігали нашу країну, відстоювали її незалежність і без яких вона ніколи б не відбулася. Однак, соборність України виявилася нетривкою, бо вже за кілька днів Червона Армія окупувала всю Лівобережну Україну. Західна область УНР теж невдовзі перестала існувати. Україна перебувала в складних умовах інтервенції: зі сходу була більшовицька Росія, із заходу — Польща, з півдня — білогвардійська армія. Акт Злуки залишився лише на папері.
Ідеал соборності українських земель протягом багатьох десятиліть був визначальним чинником національної консолідації. Свідченням того стали січневі події 1990 року, коли утворився живий людський ланцюг, єднаючи Київ і Львів, схід і захід України. Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності. Українці бажають бути тим народом, який має не тільки славну історію, але й власне, властиве лише йому, майбутнє. Щасливе майбутнє України можливе лише за умови духовної і політичної єдності.
Не розчаровуйсь в Україні
Не розчаровуйсь в Україні,
А зрозумій, запам’ятай.
Що робиш ти для неї нині —
У себе спершу запитай.
Не розчаровуйсь в Україні,
Вона свята. А грішні — ми.
В її недолі часто винні
Її і дочки, і сини.
Не розчаровуйсь в Україні,
Вір, що мине важка пора,
Розквітне гарний цвіт калини
В садах достатку і добра.
