Чемпіонат району з міні-футболу ввійшов у свою завершальну стадію. Нині кожен матч, особливо для лідерів, має статус вирішального.
Напевне, за всю історію проведення змагань, організованих спортивним товариством «Колос», даному чемпіонату з міні-футболу ще не було аналогів у інтризі. Можливо, уперше за багато років ніхто не може стовідсотково спрогнозувати, хто в цьому році виграє чемпіонство як у першій, так і у другій лігах. Одразу кілька команд ведуть запеклу боротьбу за заповітне перше місце. І кожна поразка чи навіть нічия можуть коштувати їм «золотих» медалей.
Матч поривів і нереалізованих моментів
Поєдинок між кобеляцьким «Колосом» і «Буциками» мав відбутися ще 30 грудня минулого року. Але через погодні умови був перенесений. Він претендував на звання одного з головних у чемпіонаті ще навіть до його початку. Адже вже кілька років поспіль обидві команди незмінно боряться за чемпіонство. А перемагає «Колос».
У цьому ж році перед очним поєдинком команди займали дещо незвичні для себе місця: «Буцики» лідирували, а «Колос» був аж на четвертому місці. Та це абсолютно не означало, що «колосяни» виключилися з боротьби за чемпіонство. При вдалому для себе розкладі, перемагаючи у всіх наступних зустрічах, вони, як і раніше, претендували на звичне перше місце.
«Буцики» у разі перемоги над «Колосом» ставали претендентом № 1. Адже матчі з усіма основними суперниками вони вже зіграли.
Поєдинок між фаворитами виправдав сподівання вболівальників і звичайних глядачів. Особливо «динамівців», котрі того дня встигли спокійно переграти білицький «Сокіл» і стати новим лідером чемпіонату. М’яча в гру ввели «Буцики» і спробували в звичній для себе манері «покатати» його на своїй половині поля. Але рішуче налаштовані «колосяни» не дали їм такої змоги. «Колосу» була потрібна лише перемога і тому його гравці почали активно пресингувати. У цьому поєдинку в «Колоса» на полі було, як ніколи багато молоді. Досить швидко отримав травму та покинув майданчик Євген Волочай. І тому молодим гравцям довелося грати першим номером. І вони відіграли на хорошому рівні. Особливо потрібно відзначити Романа Солошенка і Ярослава Постольника. Перший сміливо йшов у обвідну і постійно загрожував воротам суперника. А Ярослав кілька разів набирав на фланзі таку швидкість, що, як стоячих, проходив далеко не повільних захисників «Буциків». Уже після гри ветеран «Колоса» Максим Онищенко прокоментував: «Наша молодь (це і Ярослав, і Роман, і Влад, і Володя) давно все вміє на полі. Єдине, чого їм не вистачає — досвіду. Досвіду в цьому поєдинку набралися як «колосяни», так і «Буцики». Так, уже згадуваний Максим Онищенко спробував себе не лише в звичній ролі захисника, а й устиг у рамці воріт постояти.
А ось «Буцикам» довелось перевірити власну силу волі і готовність боротися до фінального свистка. Адже вони двічі в ході гри відігрувались. Перший тайм минув у обопільних атаках. Небезпечні моменти створювали гравці обох команд. А забивали лише «колосяни». Спочатку Солошенко чудово пройшов по центру і видав гольовий пас на Постольника. Ярослав, розтягнувшись у напівшпагаті, зумів поцілити у ворота з гострого кута. А коли до свистка на перерву залишалось десять секунд, грубо помилились захисники «Буциків». І настирливий Олександр Колінько, скориставшись цим, подвоїв перевагу своєї команди.
Тільки-но розпочався другий тайм, як форвард «Буциків» Володимир Калюжний відквитав один гол. І тут сталася несподіванка. У досить простій ситуації не витримали нерви у голкіпера «Колоса» Сергія Варича. Вводячи м’яча в гру, він голосно нецензурно вилаявся. І миттєво був видалений з поля арбітром Романом Горбенком. «Колос» лишився у меншості, а у ворота став Максим Онищенко. Максим зіграв відмінно. Він «тягнув» усе, що міг. Але коли бив Андрій Луценко, голкіпер-захисник не зміг врятувати команду.
На цьому інтрига у матчі не вмерла. Ось уже Ярослав Постольник стрімко мчить по лівому флангу, оббігає всіх і прострілює вздовж воріт. А Володимиру Вовченку, який вчасно підключився до атаки, залишається лише підставити ногу. 3:2 — знову «Колос» попереду. А до закінчення матчу залишаються лічені хвилини. І тут знову настає зоряний час Калюжного. Він реалізовує черговий вихід сам на сам із воротарем і зрівнює рахунок. Потім Володя ще раз виходив на «побачення» з Онищенком, у свою чергу дуже небезпечно атакував Солошенко. Але рахунок у матчі так і не змінився. 3:3 — і за межами поля щиро радіють «динамівці». Вони залишаються лідерами.
Батько за сина
Наступного дня на поле вийшли інші фаворити першої групи — шенгурівський «Лан», йому протистояла команда «Молодь». Цей колектив має заслужену репутацію грози авторитетів. Не так давно Сергій Калитка з синами та вихованцями відбирали очки у «Колоса» і «Маленьких сов». Цього разу настала черга «Лану». Перший тайм пройшов у рівній боротьбі. А гол був забитий один-єдиний. І зробив це невтомний Сергій Калитка. У другому таймі шенгуряни різко підвищили темп гри. Здавалось, ось-ось вони дотиснуть «Молодь», футболісти якої встигали лише фолити і колекціонувати жовті картки. Та ось контратака. І юний Євген Василенко робить рахунок 2:0. І знову «Лан» в атаці. Хтось із його захисників б’є по воротах, а Олександр Калитка зрізає м’яча у власні ворота. 2:1 — і «Лан» продовжує тиснути, а «Молодь» контратакувати. У один із моментів Олександр Калитка падає у штрафній і суддя призначає пенальті. До позначки підходить Калитка-старший і спокійно «відплачує» за сина — 3:1. Потім Дмитро Михайленко встигає відквитати один гол. А на останніх секундах «Лан» не забиває пенальті. 3:2 на користь «Молоді». І «динамівці» знову радіють.
