1-го березня у Новосанжарському Центрі культури і дозвілля пройшов гала-концерт районного вокального конкурсу.
За півгодини до початку концерту порожніх місць у залі вже немає. Тому решті бажаючих побачити і послухати кращих юних вокалістів району доводиться стояти під стінами з обох боків. За скромними підрахунками, фінал «Дзвінких голосів» відвідує близько п’ятисот чоловік. Непогано, як для такого молодого і нерозкрученого конкурсу.
А на самому початку концерту організатори нагадують глядачам, що «Дзвінким голосам» — усього два роки. Згадуючи про це, організатори викочують на сцену великий торт із двома свічками на ньому. Запалює їх єдиний присутній на концерті представник влади — заступник голови районної ради Микола Перерва.
Минулого року вокальний конкурс «Дзвінкі голоси» започаткували як внутрішкільний, а вже у нинішньому він набув статусу районного. І якщо торік на сцену «Голосів» виходили лише учні Руденківської школи, то у цьому році організатори конкурсу зібрали талановитих дітей із усього району — від Полузір’я до Нехворощі. Тим глядачам, які нічого не знали про історію конкурсу, організатори за допомогою проектора демонструють кращі епізоди з перших «Дзвінких голосів». Тоді у шкільному конкурсі брали участь вісім руденківських вокалістів. Перше місце завоювала Альона Кібенко, другою була Анна Олійник, третє місце посів дует Марини Рубайко та Ірини Деменко. За правилами конкурсу, переможець не може брати участь у наступних «Дзвінких голосах», тому Альона Кібенко у гала-концерті мала виступати лише як запрошена гостя. На жаль, через хворобу вона не змогла порадувати слухачів своїм вокалом. Натомість на сцену виходить володар призу глядацьких симпатій перших «Дзвінких голосів» Сергій Бабенко. І, як і торік, підкорює зал чудовим виконанням пісні Олександра Пономарьова «Я нікому тебе не віддам». Вокальний ряд пісні супроводжує вишуканим танцем неповторна Юлія Манько.
Далі на сцену по черзі виходять уже знайомі глядачам учасники другого конкурсу «Дзвінкі голоси». На гала-концерті на них уже не тисне необхідність заробити високий бал у журі, тому кожен юний виконавець намагається зібрати найгучніші оплески виконанням кращої зі своїх конкурсних пісень. Місцеві діаспори у залі активно підтримують своїх. Сухомаячани щосили плескають Діані Мусі та Тетяні Онипко. Нехворощани активно підтримують Вікторію Кондратьєву та дует Ірини Орищенко й Оксани Нікуліної. Новосанжарці, звичайно ж, найбільше вболівають за землячок — Поліну Моцак та дует Анни Дев’ятко і Тетяни Черненко.
Паузи між виступами надзвичайно вміло заповнює маленька, але вже талановита ведуча Аня Овсієнко, яка чудово входить в образ Пепілотти «Довгої панчохи», добре знайомий глядачам ще з першого конкурсу. Майже кожна репліка Ані викликає сміх та позитивні емоції у глядачів.
— А тепер я представляю вам двох подружок — Іринку та Маринку! — широко усміхаючись, голосно оголошує Пепілотта. І вже ховаючись за кулісами додає у не вимкнутий вчасно мікрофон:
— Чи хто це?
У залі дружно вибухають сміхом. На сцені, тим часом, по черзі виступають малокобелячани Олександр Перерва та Юлія Немирич. Активними оплесками глядачі підтримують найменшу конкурсантку — Оксанку Дмитренко з Полузір’я, яка співає усім відому «Катюшу». Учасниць з Руденківки найбільше, тому і номерів з їх участю — також. Глядачі оцінюють і Альону Панасенко, і Аню Олійник, і Надію Демченко. Остання виконує партію Остапа Бендера з «Дванадцяти стільців».
— Нет, я не плачу и не рыдаю, — запевняє глядачів Надія. Цю пісню дівчина обирає, напевно, невипадково. Адже, не дуже вдало виступивши у перший конкурсний день, вона пропустила другий через застуду і так і не змогла поборотися за перші місця. Хто знає, можливо, у наступному році Надія Демченко таки розкриє свій потенціал на сцені вже третіх «Дзвінких голосів».
Перша частина концерту закінчується. І на глядачів очікує найсмачніше — виступи дуетів. При чому, дуетів найрізноманітніших та найнесподіваніших. Першими виходять на сцену конкурсантка із Сухої Маячки Тетяна Онипко та голова журі заслужена артистка України Наталія Сулаєва. Удвох вони виконують пісню «Моя Україна». Глядачі настільки заслуховуються композицією, що після її закінчення влаштовують дуетові справжню овацію. Після такого талановитого виступу іншим учасникам надзвичайно складно виходити на сцену. Напевно, тому завоювати серця глядачів пробує єдиний чоловічий дует — конкурсант Олександр Перерва та член журі Володимир Варич. Вони співають про дівча, у яке закохані удвох. І зал відповідає їм щирими усмішками та вдячними оплесками. Взагалі, атмосфера у залі складається надзвичайно тепла і майже домашня. Глядачі з нетерпінням чекають кожного нового виступу. І не жаліють долонь, коли дякують артистам.
— Оце так концерт! — ділиться враженнями один із глядачів, які стоять під стіною біля рядів. — Хто б міг подумати, що в наших школах є такі таланти!
Таланти дійсно є. І у кожному навчальному закладі їх виховують майже як рідних. Можливо, саме тому наступний дует директора Руденківської школи Андрія Дігтяря та його талановитої вихованки Анни Олійник співає пісню «Родные люди». Коли посередині пісні Андрій Васильович по-батьківськи обіймає свою ученицю за плечі і вони душевно співають про родинні почуття, багато хто у залі готовий повірити, що перед ними — рідні батько та донька. Такі емоції дорогого коштують, тому слухачі проводжають дует зі сцени тривалими аплодисментами.
Кожен виступ виходить не схожим на попередній. І кожен є надзвичайно талановитим. При чому, на сцені у дуеті поєднуються, здавалося б, несумісні за звучанням голоси. Юна Оксана Удовіченко із членом журі Алімом Чесаком начебто співають у різній тональності, але, тим не менше, чудово виконують відому пісню «Водограй».
А Юлія Немирич та член журі Юлія Яценко виступають так злагоджено, нібито не перший рік співають у дуеті. Майже родинне тріо виходить у члена журі Любові Мельниченко із юними руденчанками Мариною Рубайко та Іриною Деменко. А пісня у виконанні Вікторії Кондратьєвої та Маргарити Хіміч «Опустела без тебя земля» змушує зал на кілька хвилин притихнути і разом із артистами пережити надзвичайно сильні та справжні емоції.
Після сумної та ліричної композиції зал приголомшують хвилею позитиву та енергетики. Разом із новосанжарками Танею Черненко та Анею Дев’ятко на сцену просто-таки вилітає експресивний член журі Сергій Рак. Своїми «Вареничками» вони так заводять глядачів, що ті довго не можуть заспокоїтись, аплодисменти не стихають близько хвилини, а потім зал починає скандувати: «Молодці! Молодці!!!»
Автор ідеї «Дзвінких голосів» Олена Мостова на сцену виходить двічі. Співає вона і зі своєю вихованкою Альоною Панасенко, і з конкурсанткою із Сухої Маячки Діаною Мухою. Їх виступи схожі між собою теплотою та справжністю емоцій. А Олена Вікторівна зайвий раз доводить: вона не лише чудовий організатор, але й неповторний вокаліст. У таланті співу гідним конкурентом їй може бути член журі і директор РЦКД Олександр Торбін. Разом із нехворощанками Іриною Орищенко та Оксаною Нікуліною він співає про солов’я, який щебече в гаї при Дунаю. І голос Олександра Вікторовича так майстерно вплітається у спів двох його напарниць, ніби стрічка у дівочу косу. Глядачі гідно оцінюють і вокал дівчат, і талант їх наставника.
На скромну думку автора, найнеочікуванішим і найцікавішим був номер у виконанні Надії Демченко та волонтера Корпусу Миру Марії Корієрр, які виконують композицію «Скайфол» із незкінченної саги про Джеймса Бонда. Надія чудового співає англійською, а руденківська Маша (так по-дружньому звуть волонтерку у школі — авт.) демонструє низький, але надзвичайно приємний голос. Англомовну композицію зал спочатку сприймає дещо насторожено. Але потім…
— Мені здається, що під кінець більшість підспівували! — сміючись, говорить після закінчення концерту один із його організаторів.
Член журі Микола Таран, який виходить на сцену одним з останніх, бере собі у напарниці не одну, а одразу двох учасниць — Оксанку Дмитренко та Поліну Моцак. Разом вони співають пісню «Неразлучные друзья». Глядачі у залі оцінюють щирими оплесками і вокальні таланти учасниць, і танцювальний талант члена журі.
Заслухавшись виступами, глядачі майже забувають, що «Дзвінкі голоси» — це все ж таки конкурс. І у ньому мають бути переможці та призери. Тому після виступів дуетів зал затихає в очікуванні. Зараз має розкритися головна інтрига «Дзвінких голосів-2013». Спочатку ведучі повідомляють, що диплом за третє місце і грошову премію у 300 гривень отримує Оксана Удовіченко з Драбинівки. Друге місце і премія у розмірі 500 гривень дістається Анні Олійник із Руденківки. І, нарешті, після паузи ведучий називає ім’я переможниці цьогорічних «Дзвінких голосів». Нею стає Поліна Моцак з Нових Санжар, яка до першого місця додає грошову премію у 1000 гривень. Окрім глядачів та організаторів, кожного із чотирнадцяти учасників вітають сільські голови. Вони по черзі виходять на сцену і вручають «своїм» дітям квіти та м’які іграшки.
— Суха Маячка — найкраща! — вигукує сільський голова Іван Чечель, спускаючись зі сцени. У залі сміються і не заперечують.
Приз глядацьких симпатій отримує улюблениця руденківської публіки Аня Олійник. Після того, як їй вручають відповідний диплом, всі учасники разом збираються на сцені. Сергій Рак під оплески залу знову запалює свічки на тортові. Конкурсанти нахиляються і дружно їх задимають, вітаючи «Дзвінкі голоси» із другим днем народження. А мікрофон до рук бере один із «батьків» конкурсу — Андрій Дігтяр. Він говорить про те, що організатори мріють провезти юних вокалістів по усіх селах, звідки приїхали учасники, і показати там такі ж чудові концерти.
— «Дзвінкі голоси-2013» сьогодні відбулись. І вже завтра ми почнемо думати про те, якими будуть «Дзвінкі голоси-2014»! — обіцяє Андрій Васильович. І додає: — Ми розуміємо, що ми багато у чому ще не досконалі! Але ми прагнемо бути кращими. І прагнемо бути першими!
На завершення виступу Андрій Дігтяр дякує всім, хто фінансово допоміг в організації конкурсу: народному депутату Олексію Лелюку, депутатам обласної ради Юрію Лебедину і Григорію Перерві та районним депутатам Миколі Харченку і Віктору Сидоренку.
Право на завершальне слово організатори надають Наталії Сулаєвій. Та дякує всім за незабутні емоції, отримані нею упродовж двох конкурсних днів у Руденківці та гала-концерту в Нових Санжарах.
— Сьогодні ви були справжніми артистами! І я рада, що цей конкурс довів: у наших селах є багато талановитих виконавців, яких потрібно шукати і знаходити! Я бажаю юним вокалістам подальших успіхів, а ще — многая-многая літа конкурсу «Дзвінкі голоси»!
Концерт завершується. Глядачі розходяться, обговорюючи побачені за дві години виступи. Конкурсанти роз’їжджаються по своїх селах. А організатори конкурсу обіцяють: незабаром вони повернуться знову. Уже цієї весни «Дзвінкі голоси» побачать у Нехворощі та Драбинівці, Сухій Маячці та Малому Кобелячку, Полузір’ї та інших селах Новосанжарського району. А вже наступного року ми дізнаємось, якими ж будуть «Дзвінкі голоси-2014».
