13-го березня у Новосанжарській районній бібліотеці відбувся захід, приурочений пам’яті видатного українського поета.
У ньому взяли участь працівники РЦКД, учні Новосанжарського НВК, учасники університету Третього віку, працівники бібліотеки та всі бажаючі новосанжарці.
— Тарас Шевченко — це перлина у багаторазковому намисті української культури. Україна-рай була його найбільшою мрією! Він своєю творчістю показав українцям значення державотворення. Тому Шевченко і Україна — це синоніми, — такими словами ведучої Тамари Паттієвої розпочався захід.
Далі у виконанні учнів прозвучало чимало віршів, написаних поетом у різні періоди життя. Борис Гурій під акомпанемент Миколи Колодочки виконав пісню «Така її доля».
Поет Віталій Чепіжний продекламував вірш «На Великдень» та висловив свої думки з приводу російськомовних творів Шевченка:
— Шевченко написав низку творів російською мовою, сюжети яких були подібні до тих, що вже зустрічалися у віршах. Це тому, що він хотів донести свою думку якомога більшій кількості людей, а на той час української орфографії ще не існувало.
На підтвердження своїх слів він продемонстрував «Кобзар», виданий у позаминулому столітті, та подарував бібліотеці збірку російськомовних творів Тараса Шевченка.
Власним баченням творчості легендарного генія поділився поет та композитор Микола Призов.
Колишня вчителька Тетяна Давиденко пригадала свою зустріч в далеких 60-х роках із правнуком сестри Тараса Шевченка Катерини науковцем Дмитром Красицьким:
— Тоді я була ще студенткою і вперше почула, як близько сотні студентів заспівали другий гімн України — «Заповіт». Це дуже не сподобалося тим, що сиділи у президії. Під час зустрічі з нами Красицький розповів, що коли Тарас був 2-річним хлопчиком, то вже тоді мав потяг до малювання. Якось вуглинкою, поки не бачили батьки, він розмалював у хаті стіни.
Потім за допомогою слайдового проектора продемонстрували портрети тих жінок, які мали місце у серці поета, які надихали його на написання віршів та картин.
— Найкращим пам’ятником для Тараса Шевченка буде наша з вами пам’ять. Коли в кожній українській родині батьки будуть читати його вірші своїм дітям, а ті у свою чергу — їхнім онукам. І якщо ми візьмемо хоча б по краплі від творчості Шевченка, по іскорці, тоді у нас нарешті буде Україна, — сказала Тамара Паттієва на завершення заходу.
