13-го липня на ставку біля села Бондури проходять змагання рибалок, які організовує МРТ «Кречет». Протягом трьох годин за звання кращого сперечаються любителі рибної ловлі з Новосанжарського, Кобеляцького та Полтавського районів.
Учасники з’їжджаються до ставка ще напередодні, у п’ятницю. Ставлять намети, ночують на свіжому повітрі. І звечора рибалять — не на спортивний інтерес, а так, для себе.
Зранку суботи до вже прибулих долучаються нові учасники. Переважно це члени первинних мисливських організацій МРТ «Кречет» з Полтавського, Новосанжарського та Кобеляцького районів. Більшість рибалок одне одного знають давно. Тому вітаються міцними рукостисканнями і незмінними рибальськими жартами.
— Ти для чого стільки вудок набрав? Можна ж тільки на одну ловити? — запитує один з рибалок свого знайомого, який несе до берега цілий оберемок снастей.
— Я й буду на одну. На кожну по очереді! — віджартовується той. — Мені й ловити не треба! Там на моєму секторі вже у воді садок із рибою лежить! Так що перше місце точно буде!
Із Кобеляцького району на змагання приїздить лише команда Жуків. А от Новосанжарщину окрім чотирьох селищних команд представляють іще збірні із Старих Санжар, Пристанційного, Малої Перещепини та Кунцевого. Їдуть позмагатися у рибальстві і молоді, і старі, і звичайні працівники, і керівники місцевого рівня. Команду із Пристанційного очолює сільський голова Віталій Мазан. Він підходить до столу, де судді проводять жеребкування, і впевнено витягує номер 1.
— Гарний сектор — добре буде закидати! І цифра хороша! — задоволено коментує сільський голова.
Близько п’яти хвилин триває процедура жеребкування. Усього для участі у змаганнях реєструються 23 команди, кожній з яких виділяють окремий сектор.
Перед тим як перший гачок зануриться у воду, учасників вишиковують для урочистостей. Їх усіх вітає голова ради товариства «Кречет» Сергій Шебітько. Він дякує орендареві ставка Петрушку, який люб’язно надає водойму для проведення змагань; дякує новосанжарській владі, яка усіляко сприяє товариству; і, нарешті, дякує новосанжарській природі, яка створює такі неповторні місця для відпочинку та рибальства.
Завершує свій виступ Сергій Шебітько традиційним напутнім:
— Ні луски, ні пірця!
Від імені новосанжарської влади рибалок вітає голова районної ради Володимир Левицький.
— Вітаю вас, шановні колеги! Я говорю колеги, тому що теж є рибалкою і вчора звечора сидів тут із вудкою! — зізнається представник влади. Рибалки розуміюче посміхаються. На завершення промови Володимир Левицький вручає грамоту районної ради Сергію Шебітьку «за примноження рибних ресурсів».
Після цього нарешті переходять до справи. Головний суддя Віктор Гаранін пояснює правила змагань. Протягом трьох годин кожен рибалка однією вудкою із одним гачком має зловити найбільшу кількість риби. У залік іде вся — і крупна, і дрібненька.
— Бували випадки, коли 20 грамів ставали вирішальними! — нагадує головний суддя. І додає ще одну важливу умову: риба має лишитися живою. Тому, зловивши, одразу садіть її у садок. Уся виловлена риба вагою більше 1 кілограма дістається рибалці. Усю меншу ви потім маєте випустити назад до ставка, щоб виростала!
Вислухавши інструктаж, рибалки швидко розходяться своїми секторами. Знову ж таки зі сміхом та жартами.
— Ей! Хто спінінг загубив? Ще ранувато! — голосно кричить чоловік у морському кашкеті.
Поруч проходять троє жінок, «озброєних» вудками та садками.
— А це ще що за команда? — весело цікавляться чоловіки-рибалки.
— Це команда «3Д» з Полтави! — пояснюють їм. — Три Д — тому що три дами!
До полтавчанок чоловіки одразу ж виявляють підвищену увагу. Час від часу відпускають компліменти та розважають їх жартами.
— Будемо знайомитись? У нас і сектори сусідні! — пропонують чоловіки із команди села Заворскло.
— Будемо! — охоче погоджується капітан «3Д». — Тільки приходьте зі своєю рибою!
Нарешті вудки розмотані, наживка приготовлена. Звучить сигнал судді. Змагання починаються. Минає кілька хвилин, і у секторі номер 1 рибалка Задворний ловить першу рибку — маленьку верховодку. Ще за хвилину витягує другу — таку ж саму.
— Відро таких — і ти виграв! — сміються судді, які ретельно контролюють процес.
Та дуже скоро стає зрозуміло, що команда Пристанційного навряд чи побореться за перше місце. Тому що раптом оживає 10-й сектор, у якому ловить рибу команда із Заворскла.
— Десятий! Десятий! Десятий! — лунає майже щохвилини. І молодий хлопчина разом зі своїм батьком — чоловіком у моряцькому кашкеті — тягають і тягають рибку. Секрет свого успіху розкривають охоче.
— Вам черв’ячка білого дати? — ввічливо цікавиться чоловік у сусідок із «3Д». І простягає їм баночку із опаришами. Ті пищать і відбігають подалі від сусіднього сектора.
Команда Заворскла верховодками не задовольняється. І молодий хлопчина одного за одним витягає з води кількох масивних товстолобиків. Конкуренти сумовито констатують — це вже перемога.
Але її мають ще підтвердити судді. Після зважування усієї риби суддівська колегія оголошує результати. Перше місце на змаганнях дійсно займає команда села Заворскло, яка за три години упіймала 12 кілограмів 740 грамів риби. Друге місце у напруженій боротьбі посідає команда Жуків із показником 2 кілограми 340 грамів.
— А я казав, я казав — ми другими будемо! — радісно говорить капітан команди Дмитро Пунін. Окрім нього Жуки представляли рибалки Роман Тіщенко та Ельвін Османов.
На третьому місці — команда Степного, яка виловила 1 кілограм 740 грамів. Під час нагородження оголошуються і досить веселі номінації. Наприклад, «За найменшу зловлену рибу». Нагороду гордо отримує єгер «Кречета» Микола Рукас, який упіймав рибину вагою… 6,999 грама! Відзначився і найменший учасник команди із Нових Санжар — Дмитро Сокіл. Він не впіймав жодної рибки, але без улову не залишився — витяг зі ставка рака.
Завершилися змагання приємною заключною частиною — частуванням юшкою та кулішем. За спільним столом учасники змагань не лише пили та їли, але й говорили. Звичайно ж, про улюблену рибалку.
