10‑серпня на місці колишнього хутора, заснованого козаком Решетилом у XVII-му столітті, збираються вихідці з нього та колишні жителі, щоб послухати пісні про свою малу батьківщину, легенди про козаків та згадати село, якого вже немає.
Пам’ятний знак на місці хутора Решетили встановили кілька років тому за ініціативи місцевого жителя Валерія Решетила та за фінансової підтримки голови ФГ «Козубівське» Михайла Васюти і його братів, Віктора та Валерія. Цього року неподалік пам’ятного знаку для вихідців із Решетилів влаштовують пісенно-патріотичне свято.
На самому початку подружжя Ольга Андронівна та Петро Іванович Скубії виконують пісню про Решетили, яку написав сам самодіяльний композитор. Потім розповідають історію хутора. Козак Решетило заснував його на початку XVII століття. Мешканці новоствореного хутора постачали на Запорізьку Січ мед, віск та молодих хлопців, які потім ставали козаками. Через село проходив жвавий чумацький шлях із Нехворощі до Нових Санжар і далі через Домашню гору.
Решетили пережили першу світову війну, голодомор, Велику Вітчизняну. Після завершення Другої Світової у селі залишилося всього 16 дворів. Маленький населений пункт, який був не дуже помітним на карті Новосанжарського району. А потім і зовсім зник.
Після історичного екскурсу Ольга Скубій виконує пісню «Ой роде мій красний».
— Не цураймося, признаваймося, небагато нас є, — співає Ольга Андронівна. Люди слухають, затамувавши подих.
За пісенною частиною свята слідує патріотично-козацька. Головний отаман Української козацької громади дає відповідний наказ. Перед кількома десятками глядачів вишиковується шеренга молодих хлопців. Вони з листка читають текст присяги. Обіцяють боронити Україну, виручати товаришів у біді та бути справжніми патріотами. Після проголошення клятви козацький генерал-полковник у смушевій шапці кожному кладе шаблю на плече і проголошує:
— Тепер ти козак! Пам’ятай це!
Після завершення посвяти у козаки сільський голова Геннадій Скубій одразу ж пропонує створити з молодого поповнення патруль для охорони громадського порядку.
Наприкінці заходу козаки встановлюють по обидва боки від пам’ятного знаку дві старовинні гармати. По команді підносять до них запалені смолоскипи і лунають гучні постріли. Деякі автівки на трасі Полтава — Олександрія від такого залпу пригальмовують. Козаки задоволено посміхаються. Урочиста частина заходу закінчується. А Геннадій Скубій та Михайло Васюта запрошують усіх до Будинку культури, де відбувається вже неофіційна частина.
Решетили зникли з карти району у далекому 1970‑му. Проте і через кілька десятків років на місці козацького хутора збираються люди, щоб згадати і передати цю пам’ять молодшим. Оцим самим, які цього дня проголошують клятву козаків. А завтра приведуть до пам’ятного знака вже своїх дітей.
