У Нових Санжарах продзвенів перший дзвінок, який покликав до школи учнів та вчителів, а батьків та родичів школярів, кого вкотре, а кого вперше, змусив пережити хвилювання перед новим навчальним роком.
1 вересня. Як і годиться, осінній ранок по-справжньому прохолодний. З усіх сторін до школи йдуть школярі та батьки. Кожної хвилини натовп перед школою невпинно росте. Переважна більшість школярів одягнута більш стандартно — у шкільну форму, а хтось під блузку одягає зручні джинси. Національні мотиви в одязі школярів теж простежуються: кілька учнів прийшли на свято у вишиванках.
Старші школярі обіймаються з однокласниками, яких не бачили ціле літо, на обличчях — щирі посмішки. Особливо яскраво виражають свої душевні почуття дівчата, які голосно говорять та сміються, радіючи зустрічі. Та не тільки такі почуття переповнюють старшокласників. Декого непокоять навчання, нові підручники і їх складність:
— Ти дивилась новий підручник з історії? — запитує одна дівчина.
— Дивилась. Не дуже щось зрозуміла.
— Якщо ти не розумієш, то і мені буде незрозуміло, — дещо засмученим голосом говорить перша.
Першокласники поводяться більш стримано: бережно тримають в руках букети квітів, переважно троянд, і потроху знайомляться між собою. Та через невеликий проміжок часу і тут спадає напруга, діти починають між собою жваво гомоніти. Батьки ж схвильовано очікують початку свята. У фойє традиційно шикуються одинадцятикласники з першокласниками. Мами й тата займають зручні позиції, щоб зробити вдалі фото, які будуть нагадувати про одну з найважливіших подій у житті їхніх дітей. І ось виходять перші учні 11 класу — хлопець і дівчина, які тримають за руки біляву першокласницю та першокласника. Ті на хвилинку зупиняються перед дверима, мов перед стартом до нового відрізка свого життя.
І от уже всі прямують до стадіону. Гордо йдуть одинадцятикласники та довірливо й невпевнено тримаються за руки старших товаришів першачки. Лунають спалахи фотоапаратів та щедро йде плівка відеокамер. Пройшовши стадіонне коло під спів Каті Афоніної, класи стають на свої місця. Ведуча свята заступник директора Тетяна Селюк вітає одинадцятикласників, які приєдналися до великого натовпу школярів на стадіоні.
З вітальним словом виступає директор НВК Микола Решетило, який, зокрема наголошує:
— Цього року на навчання в США відправились дві наших учениці: Аня Дев’ятко та Вікторія Лях, які вибороли це право. Це велика честь і визнання рівня навчання у нашому НВК.
Також із вітальним словом виступає начальник управління праці та соціального захисту населення РДА Наталія Гомля. Не відступає від традиції привітати з Днем знань і селищний голова Андрій Река.
— Знання — це важка праця, та людина звеличується праці. Тому бажаю учням звеличуватися в праці. Наші ж учителі сіють зерна в голови учнів, і в них це добре виходить, доказом цього є те, що 80 відсотків випускників Новосанжарського НВК вступають у ВНЗ, а деякі навіть навчаються за кордом. Насамкінець бажаю, щоб у школі не сіялося брехні, щоб її викривали, а правду показували.
Після моря побажань та добрих слів першокласники голосно декламують вірші. Їх манера веселить як дорослих, так і школярів старшого віку. У цей час аудиторія найуважніша, хоча упродовж свята учні гудуть, як рій бджіл: то слухають, то нетерпляче діляться враженнями про літо, яке скінчилося.
Із побажаннями виступають учні 11-A класу Максим Михайлик та Єлизавета Костенко. До сказаного приєднуються і учениці 11-Б класу, які дарують гарну українську пісню про школу. Присутні щиро аплодують випускникам.
Після врочистих виступів настає найбільш очікуваний момент першого дзвоника. Двоє одинадцятикласників та двоє першокласників ідуть по стадіонному колу мимо рядів учнів. А потім ті йдуть за дзвоником до школи. Хтось — з полегшенням, хтось — у задумі, адже попереду перший урок в цьому начальному році, а то й у житті.
