30 вересня до ЦРБ з’їхалися бібліотекарі Новосанжарського району. Зустріч була приурочена Всеукраїнському дню бібліотек. Присутні вели мову про творчість Тараса Шевченка не лише як геніального поета, а як не менш видатного художника.
На урочистості завітали заступник голови районної ради Микола Перерва та заступник голови райдержадміністрації Іван Солодовник. Вони не тільки привітати бібліотекарів зі святом, а й вручили почесні грамоти.
До вітальних слів приєднався ансамбль «Лілея», який виконав пісню «Розляглись тумани».
Далі бібліотекарі району по черзі розповідали про тернистий шлях Тараса Шевченка як художника. Розповідь супроводжувалася демонстрацією репродукцій його картин. Виступаючі підкреслювали, що Тарас Шевченко любив зображувати на своїх картинах простих людей.
Одним з таких персонажів є головна героїня картини «Катерина». Це полотно по праву вважається найважливішим у творчості художника.
Цікаво, що Тарас Шевченко бував і на Полтавщині. Його зачаровували місцеві краєвиди і він їх малював. Наприклад, у нього є картина монастиря в Полтаві, урочище Стінка, що знаходиться в Нехворощі, та пейзажі з кам’яними бабами в селі Шедієве. Саме в Шедієвому в поміщика Лук’яновича гостював свого часу художник.
Потрібно відмітити, що автор лишив по собі близько сорока олійних автопортретів. Завдяки їм ми можемо спостерігати, як змінювався автор з роками і як життя лишало на його обличчі свої відмітини. Свій перший портрет автор намалював у 26 років. Саме цей автопортрет став найвідомішим і практично кожен з нас міг його бачити в шкільних підручниках. Тарас Григорович малював завжди, навіть незважаючи на заборону. Таємно, щоб ніхто не бачив, робив ескізи і малюнки та пересилав знайомим. Ті портрети не лежали на місці. Їх передавали з рук у руки, бо великого поета на батьківщині поважали і любили. Він дуже любив свою Україну, та не міг в ній жити, бо був на засланні. Незважаючи на це, всі думки і творчість була присвячена рідній землі. Бібліотекар Тамара Паттієва зауважує:
— Мабуть, доля випробовувала його, щоб заслужено назвати справжнім сином українського народу.
Після розповідей про творчість художника виступив ансамбль із Соколової Балки «Соколяночка», який виконав пісні на слова Тараса Шевченка: «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві вітер віє». Захід поволі дійшов кінця, але святкування продовжилося в неофіційній теплій та дружній обстановці спілкування бібліотекарів-однодумців, які своєю нелегкою професією гідно доносять до нас Слово.
