Допоки в Україні зусиллями президента встановлюється мир, а у Парижі домовляються про організацію виборів на Донбасі, новосанжарські волонтери продовжують їздити на схід.
— Навіщо? Війни ж уже немає! — так кажуть мені люди, дивуючись, що я збираюсь у чергову поїздку, — пояснює волонтер Юлія Солодка. — Так, війни немає. Тільки наші хлопці мало не щодня підриваються на встановлених сепаратистами розтяжках. І гинуть під час цього «миру».
Від одного лише слова «мир» українські бійці не перестають сидіти у холодних необлаштованих бліндажах і не залишають бойових позицій. Армія, як і раніше, потребує води, харчів, теплих речей і всього іншого. І доки Міноборони звітується, що все це у ЗСУ є у достатній кількості, волонтери продовжують везти гуманітарку в зону АТО.
Так, минулого тижня новосанжарські волонтери побували у Водяному, що неподалік Донецького аеропорту. Бійцям «Карпатської січі» (серед яких новосанжарець Ярослав Теличко. — Авт.) відвезли мотоцикл із коляскою, який відремонтував та передав на схід батько бійця, Григорій Теличко із Супротивної Балки. Також воякам відвезли буржуйки, виготовлені родиною Кобів із Галущиної Греблі, а також продукти, воду та кілька пральних машин радянського типу (бійці кажуть, що у таких найкраще прати вимащену форму).
Побували волонтери і у Невельському, у доброго знайомого Ігоря Миколаєнка, якому, окрім їжі та води, завезли труби для облаштування бліндажу.
На завершення маршруту заїхали до Зайцевого, що неподалік Горлівки, і завезли адресну передачу Володимиру Лісовому з Руденківки. Боєць разом зі своїм підрозділом знаходиться на передній лінії оборони, яка аж ніяк не пристосована для перебування у ній людей.
— Там трактор просто викопав окопи і привезли кругляк на бліндажі. Усе. Хлопці сидять фактично під відкритим небом. І кажуть, якщо їм нічого не привезуть, вони знімуться і підуть відтіля, — розповідає Юлія Солодка.
Тому наступну поїздку вона планує саме до Зайцевого. Хлопцям везтимуть скоби, цвяхи, труби та буржуйки. Волонтери вирушать у дорогу в ніч з 6 на 7 жовтня. Поспішатимуть, адже за кілька днів передають похолодання. І бійцям у холодних бліндажах прийдеться несолодко.
Новосанжарські волонтери продовжують збір пластикових кришечок, потрібних для виготовлення протезів пораненим українським воякам. До акції вже долучились більшість шкіл, дитячих садків. Часто кришечки приносять пересічні громадяни: хто відро, а хто — цілий мішок. Нагадаємо, на виготовлення одного протеза руки потрібен пластик із близько 500 тисяч кришечок, протезу ноги — 800 тисяч.
