Навесні жителям мікрорайону, розташованого поряд із територію зруйнованого центру мануальної терапії, вдалося зупинити процес розбирання дороги, викладеної із бетонних плит. Але, він, цей процес, у будь-який момент може розпочатися знову.
На початку березня в газеті і на сайті «ЕХО» була розміщена публікація про ситуацію, що виникла навколо бетонної дороги, яка проходить територією недобудованого, а згодом зруйнованого центру мануальної терапії. Цій темі був присвячений і відеосюжет під назвою «Ніхто не давав дозвіл на демонтаж дороги».
Тоді жителі мікрорайону Кобеляк, який має неофіційну назву Мануальний, помітили, що невідомі їм робітники почали демонтувати бетонні плити, якими вимощена дорога колишнього центру. Людям це не сподобалося, адже цим шляхом охоче користуються як автомобілісти, так і пішоходи. Місцеві жителі викликали на місце події поліцейських та міського голову Олександра Копельця. Адже чи то робітники, чи підприємець, який їх найняв, заявили, що мають дозвіл на демонтаж від міської влади. Та й із начальником поліції Володимиром Феданом «усе узгоджено». Коли прибули керівники міськради та поліції, виявилось, що вони ніяких дозволів на демонтаж не надавали. Зрештою, Володимир Федан і не міг цього зробити, тому що це поза межами його компетенції.
Процес демонтажу дороги зупинили. І почали шукати документи, які б підтверджували законність дій підприємця або, навпаки, незаконність.
Нагадаємо, що колишній центр мануальної терапії розпочали будувати ще за часів Радянського Союзу. Деякі корпуси були практично готові до здачі в експлуатацію. Та потім Союз розпався, а в Україні почалася глибока економічна криза. Будівництво «заморозили», але охорону будівель не забезпечили. І за кілька років майже збудований центр буквально «стерли» з лиця Землі, як і численні ферми та інші об’єкти промислового й сільськогосподарського призначення. Згодом Фонд Держмайна продав будівлі фірмі «Явір-2000», яка мала їх розібрати і залишити місту Кобеляки «чисту» земельну ділянку. «Яворівці» мануалку так і не розібрали. І вже, швидше за все, не розберуть.
Тому невдячну справу остаточного знищення об’єкту, який міг стати гордістю та окрасою Кобеляк, узяли в свої руки місцеві жителі та підприємці. Один із них вирішив розібрати і дорогу. Після того, як зчинився публічний галас за участю влади та поліції, процес був зупинений.
Із того часу минуло п’ять місяців. Редакція вирішила перевірити, чим закінчилася епопея з розбиранням дороги. І чи закінчилась узагалі. Виїхавши на місце, ми побачили, що там зберігається своєрідний статус-кво. Бетонку залишили у спокої. Навіть ті бетонні плити, що вже зняли і підготували для вивезення, залишились на місці. Щоправда, ніхто нічого із вивезеного так і не повернув. Але це не головне.
Головне те, що, як вдалося дізнатися редакції, за п’ять місяців не були знайдені документи, які мали б засвідчити у чиїй власності перебуває злощасна дорога. А це означає, що вона юридично є безгосподарською. І у будь-який момент той чи інший підприємець або навіть банальний злодій може розібрати дорогу і вивезти плити. І його за це не покарають.
Тобто, у період правового вакууму успіху досягне той, хто буде оперативнішим. Якщо жителям мікрорайону дійсно потрібна та дорога, то вони, по теорії, мали б швиденько звернутися до міської влади із проханням поставити її на баланс. Міськрада, у принципі, може це зробити через суд.
Так що, усе залежить від ініціативи кобелячан. Редакція попередньо зв’язалася із депутатом міськради Андрієм Мельником та заступником міського голови і членом виконкому Анатолієм Кісілем. Вони висловили готовність в разі звернення до них громадян у межах своєї компетенції втрутитися у ситуацію і спробувати поставити «бетонку» на баланс міста. Номери мобільних телефонів Мельника та Кісіля кобелячани можуть знайти на сайті міськради.
Якщо ж кобелячани не проявлять ініціативу, то дорогу таки розберуть.
