Лист друкується із збереженням стилю, орфографії та пунктуації оригіналу.
У декількох останніх номерах тижневика були надруковані статті за підписом Івана Геращенка та компанії.
Нагадаємо: 15.09.2016 у 38 номері тижневика надрукована стаття під назвою «Лист самооборони. Регіонали знову піднімають голови», у якому зазначені особи висловлюють свою думку щодо зустрічі із громадськістю, яка відбулась 7 вересня у Новосанжарській РДА, вихваляють себе як членів «самооборони» та надають негативних характеристик іншим присутнім на зустрічі.
У 39 номері була опублікована наша відповідь на лист «самооборони», у якому ми спростували надруковану брехню і намагалися донести до відома читачів правду про зустріч в райдержадміністрації 7 вересня і членів Соколовобалківської «самооборони».
На цьому не закінчилося.
Вже у наступному 40 номері з’являється нова стаття під назвою «Не «замулюйте» людям очі», у якій продовжується розпочата Геращенком і компанією тема поливання людей брудом.
Причому, у новій статті автори навіть не намагаються спростовувати обставини про які ми написали у своїй відповіді на лист «самооборони» та не згадують про основні теми з яких розпочалась дискусія на сторінках тижневика, — зустріч в РДА, яка відбулась 7 вересня та правомірність дій самооборони. З цього приводу їм просто нічого відповісти. Не згадують самооборонівці і про неправомочні посвідчення, які вони самі собі повиписували.
Але промовчати, це не в звичках цих людей. І коли по темі сказати нічого, з’являється нова стаття з черговими наклепами та образами.
ЇЇ автори вкотре намагаються ввести в оману читачів тижневика «ЕХО» про події в Соколовій Балці із посиланням на нібито наявні у них документи.
Звертаємось до читачів.
Нам соромно за авторів таких статей, які є нашими односельцями та змушують Вас читати бруд, наклепи та образи.
Ми, звичайні, добропорядні люди, які в більшості працюючі, не судимі і не психічно хворі, але люди, які не можуть змиритися з несправедливістю та з безпідставними наклепами та звинуваченнями викладеними в черговому листі Івана Геращенка за 29 вересня.
Ну ось хоча б узяти кинутий виклик правоохоронним органам «не надто активним», як вони пишуть, про те, що вони можуть документально підтвердити кримінальні справи В. Замули і О. Біленької. Та, люди добрі, за всі ці роки вже не одноразово були проведені перевірки різними інстанціями, але криміналу ніякого не виявленно, не дивлячись навіть на часті зміни керівників в правоохоронних органах.
І хочемо також нагадати людям про дійсно хорошого господарника, який за час свого перебування на керівній посаді скільки добрих справ зробив для села, що жоден з тих, хто пише кляузи і мільйонної частинки не зробив, навіть справедливо сказати, жодної.
Говорячи чесно, ми всі пам’ятаємо з якими боргами було взяте господарство. Не виплачувалися зарплати, тваринництво «успішного господарства» було збиткове, худоба захарчована і не продуктивна. Надої від корів становили по 200 грам, а корми, зокрема солому, возили з с. Божкове. Тож можна і простій людині порахувати, про який прибуток тоді могла іти мова. І ці факти готові підтвердити люди, котрі тоді працювали і бачили все це, як і тодішній зоотехнік Кравець А. М., який зараз ставить свої підписи під листами І. Геращенка. Можливо, це і його вина в такому господарюванні і доведенню худоби до такого стану?
А при Замулі дійсно було сформоване племінне стадо корів, яке давало надої по 8,5 тис.кг молока в рік з однієї корови. То хіба ж це не господар, і хіба ж це не успіх?! В. Замула людина відповідальна і слова свого завжди дотримується. І саме при ньому, розпочалися виплати на паї, навівся лад у господарських дворах, село почало оживати.
Що стосується зборів 2004 року. Вони були проведені. Стосовно протоколів зборів проводились почеркознавчі експертизи, які підтвердили справжність підписів учасників зборів. З приводу сертифікатів на майно, то це теж питання до колишнього голови сільської ради Кравця А. М., який і мав би їх видати.
Читаючи лист раз по раз натикаєшся на факти, що «писаки» самі собі ж і суперечать, то говорять що Замула все майно порізав і розпродав, то знову і знову хочуть його ділити і забирати. То що ж ділити, — те чого немає? Не підлягають дійсності і «факти» про випилювання дерев, про ставковий мул, про контейнер, який насправді стоїть на приватній земельній ділянці. До магазинів Замула ніякого відношення не має.
А от що стосується випиляних дубів і бездіяльності з цього питання «самооборони» горезвісної, відповіді так і не має.
А збори пайовиків у 2014 році, на які позгонили тих, хто до паїв ніякого відношення не має, — це не збори. Що стосується сумнівних документів щодо виплат Полтавської нафтогазової компанії, то це вже перевірялось неодноразово, і якби були порушення, то це помітили б фіскальні служби (податкова інспекція).
З приводу «приватизації» будівель дитсадка, пам’ятника Шевченку — ну це ж просто нісенітниця. Тільки гріх не сказати, що поки пам’ятник був на балансі товариства, то його реконструювали гідно і він посів одне з п’яти почесних місць найкращих пам’ятників Кобзареві по Україні. А що ж тепер? Відвалюються від недогляду плити, відпадають вуса у поета, обростає часто бур’янами. Ну що ж, так на думку «самооборонівців села» краще.
Нам також не зрозумілі звинувачення про те, що коли і кому робити уколи, їхати до кого «швидкій». Яке відношення має до цього Замула? Ну хіба що те, що завдяки йому, як депутату, в селі ця «швидка» тривалий час і утримувалась з його допомогою.
Про селян-кріпаків і Маркіза-Карабаса уже не смішно: автори часто безпідставно повторюються і клеють ярлики на кшталт Лозинського — це не за адресою. Це більше стосується людей, які посеред білого дня одягають балаклави і їздять по селу лякаючи дітей. А от де відповіді на запитання, що стосується порядку вступу членів самооборони із Соколової Балки? Чи може вони виконали всі вимоги законодавства: пройшли медкомісію, мають довідки про несудимість, пройшли навчання і що вимагється? Де це все?! Для нашого села вони були і є самозванцями, порушниками спокою.
А от для всіх ще раз хочеться нагадати про спільні досягнення В. Замули та О. Біленької: це і посадженні березові парки, відремонтована двічі амбулаторія, будинок культури, дитячі садочки (капітальні ремонти приміщень і упорядкування територій біля них), перероблене опалення в сільській раді і будинку культури, проведене часткове асфальтування вуличних доріг, які і до нині в хорошому стані, встановлені були два банкомати, яких через старання «доброзичливців‑писак» тепер, нажаль, немає, почищені ставки, де проведено зариблення і нині орендуються зовсім іншими людьми.
І окремо хотілося б нагадати тим, кого підвела пам’ять, скільки було зроблено для школи: починаючи від бірючини (паркан) біля входу на територію школи і закінчуючи аж котельнею. Було і озеленення, і ремонт підлоги, класу, каналізації, майданчиків перед школою, створення спортивних секцій (кікбоксінг, стрільба, шахи, футбол), забезпечення футболістів і формою, і транспортом, і навіть професійними тренерами. Також багато років шкільна столова була на утримані товариства. Ну це ж правда, яку знають усі односельці! Як же це можна заперечувати і скільки вже можна казати на біле — чорне?!
А скільки добрих, незабутніх вражень залишилось від організованих свят, концертів заслужених артистів! Це нам тепер залишається тільки згадувати… А ЩО ЗРОБИЛИ ВИ, автори листів‑наклепів???
Цей лист не виправдання, а крик душі про наболіле і хочемо запевнити всіх читачів, що більше відповідати на подібні листи-наклепи не маємо бажання і не вважаємо за потрібне. Хай пишуть ті, що більше нічого хорошого в житті не зробили, не вміють і навряд чи колись навчаться.
Ми припиняємо нікому не потрібну дискусію на сторінках тижневика і, сподіваємось, що, все таки «Писарчуки» вгамуються і в подальшому, редакцією буде друкуватися лише перевірена та правдива інформація.
