Цікава таки штука, людська психіка. У здавалось би однакових умовах, у аналогічних ситуаціях люди здатні думати зовсім про різні речі.
От, приміром, у нас зараз війна. Здавалось би, люди навколо повинні перейматися виключно нею. Адже це дійсно надважлива подія, екстремальна ситуація, трагедія для всієї держави і для кожного її громадянина. Але ж ні.
Знаєте, які запитання-прохання все частіше надходять від деяких наших читачів? Люди запитують, чи будуть навесні вибори і просять написати, як же тепер церковні свята відзначати.
Виявляється, частина суспільства всерйоз стурбована тим, чи вибиратимемо ми навесні Президента. І чи можливі вибори до парламенту та місцевих рад.
І при цьому, це люди, які не займаються місцевою політикою, не претендують на депутатство чи пости в потенційній новій владі.
Але говорять:
— Он Зеленський сказав, що ніяких виборів не буде. А в Кобеляках, чомусь, офіс «Слуги народу» відкрили.
А таки ж відкрили. Тут одразу хочеться безапеляційно заявити, що ніякі вибори в сьогоднішніх умовах неможливі. Але доводиться прикусити язика. Одразу згадую, як перед 24 лютого був абсолютно впевнений у тому, що вторгнення рашки в Україну неможливе.
А війна ж, як відомо, є тією ж політикою, тільки ведеться іншими, більш кривавими методами. Так що не будемо зарікатися і щодо виборів. Не дивлячись на те, що, наприклад, мені абсолютно незрозуміло, як можна провести вибори і забезпечити голосування в умовах війни. Ви уявляєте, голосування в окопах Авдіївки? Думаю, що, як і я, ні. А політики можуть уявляти.
Так, більшості «болить», що у військових на фронті не вистачає техніки і боєприпасів. А хтось думає лише про те, чи зможе балотуватися на наступних виборах міського голови.
Так, хтось днями і ночами чекає лише одного — дзвінка від рідної людини, яка зараз на фронті, в полоні, в окупації.
А хтось інший цікавиться тим, коли ж відзначати Різдво і чи будуть вихідні на Великдень.
Що ж, ми різні. І в однаковій ситуації сприймаємо її і світ по-різному. Добре це чи погано? А яка різниця, адже від цієї емоційної градації нічого не зміниться.
Здавалося б, у всіх народів, у всіх релігіях сказано, що вбивати — це погано. Але ж вбивають.
Та облишимо сентенції. Реагуючи на запити читачів, обіцяю, що напишемо і про новий партійний офіс у Кобеляках, і про перенесення свят, і про все інше, що відбувається навколо. Уже — в наступному номері. А потім — ще і ще.
І не забудьте передплатити «ЕХО».
