Практично кожного дня з’являються якісь новини, які не дають спокою, породжують нові роздуми. І, на жаль, роздуми ті невеселі. Черговою своєю думкою поділився із земляками пенсіонер Грицько Мотрин.
Як кажуть, хто про що, а я знову за рибу гроші. Зараз тільки й говорять про те, чи звільнить Президент Зеленський Головнокомандувача Збройними Силами Залужного. Говорять і про якийсь таємний наказ МВС про дозвіл поліцейським застосовувати зброю проти демонстрантів у разі їх непокори. Щоправда, пишуть і кажуть і про те, що всі ці обговорювані новини є фейками, такими собі інформаційними «вкидами».
Важко, ой важко зараз відрізнити правду від вигадки. Адже до телевізора як джерела моря інформації додався ще й Інтернет. А він, той Інтернет, — це вже не море, це — бездонний океан інформації. І в ньому вистачає місця як корисним порадам, так і фейковим помиям.
От і я, пенсіонер із групою інвалідності, читаю оте все й за голову хапаюся. Де правда, а де брехня? Як розрізнити?
Думаю, що таки «секретний наказ МВС № 32» є вигадкою. Зміцніла ця думка після того, як прочитав та подивився відео про боротьбу селянина з Вільховатки проти всемогутніх газовиків. Там на відео проти беззбройного протестанта в його дворі поліціянти й без всяких секретних наказів і фізичну силу, і сльозогінний газ застосовують. Єдине, що радує, так це той факт, що чоловік попри весь тиск на нього не здався і переміг.
А ось повідомлення про те, що після закінчення опалювального сезону Кабмін планує удвічі підвищити ціни на газ і електроенергію, фейковим не видається. Від наших можновладців такого очікувати можна.
Щоправда вони, можновладці, «заспокоюють» таких, як я, збентежених пенсіонерів, обіцянкою про те, що нам нададуть допомогу у вигляді субсидій. На це, мовляв, виділять нові мільярди гривень. А то й сотні мільярдів. От тільки не дає мені спокою думка про те, куди ж подінуться оті виділені мільярди. Навіть у разі, якщо вони дійсно виділені.
От тут уже користуюся не повідомленнями «із телевізора» чи Інтернету, а власним сумним життєвим досвідом. Адже доводилося спілкуватися із чиновниками різних рівнів з приводу отих субсидій. Скажімо, керівник місцевого відділення Пенсійного фонду Володимир Дрига розказує-пояснює, що при нарахуванні субсидій враховують лише доходи сім’ї. У моєму випадку — мою та дружини пенсію та її вимушений підробіток. А от наші витрати ніхто враховувати не буде.
Ну було б воно якось логічно і зрозуміло, аби чиновники не рахували наші витрати на поїздку на Мальдіви. Вирішив Грицько із жінкою на зиму в теплих краях позагорати та й придбав путівочку за сотню тисяч гривень. А держава йому й справедливо зауважує:
— Ти, Грицько, гроші із пенсії витратив на Мальдіви, а перед тим ще й у Єгипет гайнув. То субсидії ми тобі мінімум дамо. Щоб не жирував.
Але ж Грицько, тобто я, на Мальдівах зроду не бував. А пенсію за весь рік витратив не на відпочинок, а на лікування, точніше, на операцію. А воно ж, те лікування, у нас по Конституції та по інших законах має бути безкоштовним. Має бути, але не є. І аж захурчала вся моя пенсія за рік на «безкоштовне» лікування. А не заплатив би, то й не лікували б, і вже б у яму вкинули.
То я тут собі й думаю, що якось воно нечесно виходить. Я все життя пропрацював на цю державу, щось будував, щось створював, гроші з мене у вигляді податків і на медицину брали. А потім і кажуть:
— Ні, те, що ти заплатив за лікування, і те, що ти сорок років прогарував, як віл, ми не рахуємо. Ми лише пенсію твою нещасну рахуємо.
А ще мені та вам кажуть, що електроенергія дорожчає, бо її не вистачає. А куди ж вона, та енергія, поділася? Раніше Україна її ще й продавала за кордон. Війна кажете?
А я собі так міркую. Почалася війна. Проклята русня захопила частину території нашої держави, зруйнувала сотні міст і сіл, десятки тисяч будинків, люди звідти виїхали. Зупинилися розбомблені заводи й фабрики, отже, й вони перестали електроенергію та газ споживати. То куди ж та енергія зникла? У чию кишеню потрапила? Не в мою — точно.
А ще читаю я, дивлюся, скільки в Україні суддів, прокурорів, поліцейських. І бачу по їх опублікованих деклараціях, що зарплати і пенсії у них таки чималенькі. У такого, як я Грицька, який сорок років будував, пенсія — 2800, а в прокурора, якому навіть житло держава надавала, і він за життя й собачої будки не змайстрував, пенсія в десять разів вища. А про суддів, які менше ста тисяч у місяць не отримують, я вже й мовчу.
Мені кажуть, що то держава їм такі блага дала для того, щоб чесні були і не крали. Овва! Отак всі й красти перестали! Ну хіба не смішно?
А мені здається, що чим більша зарплата в чиновника, тим більше він і краде. Воно ж як десять тисяч у місяць отримуєш, то й тисячі гривень хабара радий будеш. А як тобі сотню тисяч платять, то при такій зарплаті вже й тисячі доларів «не вистачить».
То може воно було б краще взагалі всім отим суддям і прокурорам не платити? Все одно ж, із голоду не помруть. А оті зекономлені гроші таки Грицькові на лікування чи субсидію витратити?
Отакі парадоксальні і крамольну думки в голову лізуть. Ділюся ними із дружиною, а вона й радить:
— Ти б ото краще помовчав. А то скажуть, що жируєш, раз сил на думки та на писанину вистачає, то ще й пенсію заберуть. Бо якомусь прокуророві на зарплату не вистачить.
