Та й нині село багате на талановитих людей – писанкарка та вишивальниця Галина Педяш, художник Володимир Потьомка, музикант і композитор Володимир Назаренко – це далеко не повний перелік березоворудських талантів, про яких іде розповідь у експозиціях народного історико-краєзнавчого музею.
Близько 5-ти тисяч експонатів налічує на сьогодні його фонд – унікальні фотографії, документи, літературні та живописні твори, вироби народних умільців. Він – жива розповідь про історію села з найдавніших часів і до сьогодення.
Свою історію Березоворудський історико-краєзнавчий музей розпочинає з 1974 року, а починаючи з 1996 року, він носить звання Народного. З липня 1999 року завідуючою музею працює Валентина Гончар. У 2007 році музей увійшов до путівника „Україна туристична”.
У музеї – 11 кімнат, кожна з яких розповідає про певну віху історії села: музейні кімнати Т. Шевченка та Д. Луценка, історія Березоворудського аграрного технікуму, історія заснування села, його соціокультурний розвиток, кімната бойової слави.
Особливе місце в музеї посідають речі, що збереглися з часів панів Закревських – меблі, посуд, предмети побуту. Дуже широко представлена експозиція, присвячена Дмитрові Луценку, відкрита на честь 70-річчя поета у 1991 році. Тут – збірки поезій, особисті речі поета, портрети – це далеко не повний перелік представленого там. Ця кімната, поряд із експозицією, присвяченою Кобзареві, є окрасою закладу.
Березоворудський народний історико-краєзнавчий музей постійно поповнюється новими експонатами, адже життя не стоїть на місці, додаючи нових героїв, про яких варто розповідати нащадкам...
