Ви любите мед? А хто ж його не любить, скажете. А з дьогтем пробували? Якщо ні, то рецепт знайдете у шостому номері тижневика «ЕХО» на десятій сторінці під назвою «Добра справа, розкрадання грошей чи продаж мулу».
Це як отой рибалка, коли риба не клює, а він усе кидає принаду у воду: мо, якийсь дурний карась і «схаває»! Звичайно, «схаває». А як проплямкає, то дивись, замість меду чи то пак принади і ложка дьогтю підійде.
Хто з цього виграє? Звичайно, рибалка. Бо такого результату він довго чекав. Сидить собі на березі і задоволено потирає руки, бо карась сам наївся та нагукав своїх багаточислених родичів у гурті пережовувати принаду.
Та досить. Я взагалі не про карасів. А про тих, хто вміло закидає вудку з тухлою наживкою на гачку. Полюбляють наші земляки підкинути якусь бяку, а потім отримувати величезне задоволення, спостерігаючи, як пересічний житель перемиватиме кісточки нашій владі.
Скажу відверто, я не в захваті від влади і багатьох її позицій не поділяю. Але коли приймаються певні рішення, від кінцевого результату яких залежить доля нашої природи, завжди підтримаю добрі починання.
Ось візьму, для прикладу, проблему спасіння нашої річки Кобелячок. Давно пора річку рятувати. Бо ще рік-два і вона зникне з нашої карти, як зникли у свій час Восьмачка, Кустолівка, Вовча.
Коли кілька років тому міська влада розпочала роботи на Кобелячку, знайшлися критикани, які вбачали в цій справі особисті інтереси владників. Коли в минулому році вже громада примусила всіх повернутися до проблем річки, знову виникли незрозумілі інсинуації. І знову шукають якусь бяку, а фантазій у окремих наших земляків хоч відбавляй: і гроші дав незрозуміло який міжнародний екологічний фонд, і мул продається наліво й на право… Не маю бажання розвивати негатив, бо прочитавши вищезгадану замітку, наче й сам побував у тому мулі.
На думку прийшли окремі заповіді Матері Терези, думаю, вони будуть у тему і членам ініціативної групи зі спасіння Кобелячка, і всім хто вбачає у цій справі якесь зло. Ось ці заповіді:
— Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в прихованій користі й себелюбності. І все-таки твори добро!
— Добро, зроблене тобою, буде завтра ж забуте. І все-таки твори добро!
Що можна сказати на ці мудрі слова мудрої Терези? Хіба що поставити крапку ще однією її заповіддю:
— Так, люди нерозумні, непослідовні й егоїстичні. І все-таки люби їх!
Істинно так!
