Якими ж мають бути ідеальні дитячі майданчики? Уявіть собі, що у вашому дворі стоять різнобарвні гірки не з пластмаси, яка накопичує статичну електрику, а з нержавіючої сталі. Більше того, завбачливі будівельники замість металевих ручок, які кріпляться до східців гірки, встановили бильця із пластику з насічками, щоб, катаючись узимку, діти могли за них безпечно братися руками, а схили гірок зробили без зварних швів у зоні ковзання. При цьому ніде не стирчать цвяхи та інші металеві кріплення, які можуть покалічити дитину. У пісочниці, де вовтузяться малюки, насипано сухий і свіжий пісок. А біля невеличких лавок не розкидано безліч недопалків і пляшок з-під пива. Сам майданчик оточений зеленню: квітами й деревами, які поглинають міський шум та пил. Навколо нього — яскраво пофарбована огорожа, за якою немає пожвавленої проїжджої частини.
Саме таке бачення якості дитячих майданчиків у більшості кобелячан, зокрема, у однієї з них — Наталії Клименко, яка попрохала нас дізнатися, хто ж саме займається благоустроєм місцевих дитячих майданчиків. Адже з її слів, стан каруселей на них далеко не ідеальний.
Цитуємо: «Зовсім нещодавно у газеті виходила стаття про те, що у нашому місті збудували чудовий новий майданчик, один такий на все місто, і далеко не всі можуть водити туди своє чадо. Крім того, ті каруселі розраховані на старших діток. А що ж тоді робити малючкам, які теж хочуть десь гуляти та гойдатись? Батьки, у яких є маленькі діти, звісно, скажуть: «Ми ходимо на дитячий майданчик до другої школи». Так, дійсно, він чудово підходить для малечі, яка не так давно почала ходити. Тим більше, що й місце цілком підходяще. Але тут виникає проблема. Цей майданчик, якщо мені не зраджує пам'ять, збудували ще років десять тому і з того часу його не ремонтували. За цей час від нього залишились одні руїни, небезпечні для здоров’я дітей. Каруселі там дві, але можна з впевненістю сказати, що обидві непридатні до роботи. Одна вже не перший рік стоїть, відламана від основи, а на іншій прибита дощечка на єдиному сидінні. І коли вона крутиться, то скрипить так, що у дорослого, не те, що у дитини, починає боліти голова.
Здавалося б, єдині справні каруселі на всьому майданчику — гойдалки, але і їх потрібно хоч інколи змазувати. До речі, про труби. Я вже не пам’ятаю, яка карусель там була, чи може лише планувалась, але чотири штирі з землі до цього часу стирчать. Виникає питання, невже наші діти повинні ходити на занедбані дитячі майданчики із поламаними та скриплячими гойдалками? Ніхто ж не просить про новий майданчик, але ж можна берегти і підтримувати в належному стані старий, адже діти — це наше майбутнє».
За коментарем ми звернулися до директора Кобеляцької загальноосвітньої школи № 2 Світлани Грінько.
— Коли майданчик планували будувати, з тодішнім районним керівництвом ми домовились, що він буде знаходитись на території школи, — каже Світлана Юріївна. — І нам дали дозвіл побудувати його на землі міської ради. На сьогодні майданчик знаходиться на балансі школи. Ми його обслуговуємо, фарбуємо, по-можливості ремонтуємо. Дехто в цьому нам допомагає: то козаки прийдуть підправлять щось, чи підварять, то просто когось просимо допомогти. Та суттєвої допомоги немає. Майже всі діти міста гуляють на території майданчика, незважаючи на те, що він вважається територією школи. До батьків, що відпочивають з дітьми, у мене зауважень немає. А от до молоді, яка гуляє там кожного вечора — безліч. Наприклад, грибок з лавами зривали уже не один раз, хоча зробили нам його не за малі гроші. Ми б могли виділити на ремонт спонсорські гроші, так як з державного бюджету гроші на ремонт майданчика не виділяються. Та на даний час першочергово стоїть у нас на меті поставити огорожу навколо школи. Після будівництва огорожі вхід до майданчика ми залишимо. Якщо уважно подивитися, то стан дитячих майданчиків такий не тільки на території нашої школи. А якщо батьки жаліються, то я рекомендую зібратися і відремонтувати каруселі власними силами. Допомозі ми завжди раді.
Що ж, порада директора школи цілком доречна. А чи стануть батьки малят до роботи, можливо, колись побачимо…
