— Ми не ставили перед собою якихось грандіозних завдань, — каже організатор і керівник пробігу Олександр, — просто хотілося своїми очима побачити нові місця, цікаво та корисно провести вихідні.
У цьому заході взяли участь 19 полтавських велосипедистів з різним рівнем підготовки та один киянин, другого завернули на кордоні через прострочення вклейки фотографії в паспорт. Організатори запропонували три різні маршрути прибуття до головної цілі велопоходу — міста Бєлгород. Стартували всі разом електричкою з Полтави на Харків. Потім одна група почала велорух з Пісочина, друга з Козачої Лопані, третя уже в Бєлгороді. І вже потім всі учасники зустрілися в умовлений час в умовленому місці Бєлгорода.
Російське місто вразило полтавчан своєю архітектурою, кількістю парків, зон відпочинку, фонтанів, оглядових майданчиків, нових пам'ятників зроблених з бронзи та великою кількістю квітів, а точніше — морем квітів!
— Катаючись містом ми не бачили велодоріжок, — говорить учасник велопробігу Андрій, — але рух автотранспорту по місту організовано настільки логічно і зручно, що пересування на велосипеді приносило задоволення. Особливо хочеться відмітити, що місто Бєлгород дружнє не тільки до велосипедистів, але і до людей, з обмеженими можливостями. Всі тротуари в центрі міста обладнані пандусами для зручного пересування інвалідів-колясочників. Наша міська влада може взяти дуже багато цікавих ідей та рішень з досвіду Бєлгорода.
Нашим велосипедистам хотілося познайомитися з містом ще ближче, побувати в багатьох місцях але часу забракло і вони були змушені продовжити маршрут тепер уже в напрямку Сумської області.
Особливо вразив полтавських велосипедистів стан доріг в Бєлгороді та області. Інакше, як ідеальними назвати їх неможливо. Уздовж всіх трас встановлені сміттєві контейнери, відсутні стихійні звалища в придорожніх лісопосадках і місцях відпочинку автомобілістів. Культура поведінки на дорогах набагато вища від нашої. За весь час подорожі не було жодного випадку, щоб автомобіліст підрізав або просто створив незручність руху велопілотона. Сигналами автомобілів, посмішками, привітальними вигуками, супроводжували наших велосипедистів росіяни на всій території Бєлгородщини.
З Бєлгорода на Грайворон учасники рухались двома групами: в одній ті хто їде швидше в другій ті хто повільніше. Кордон кожна група проходила самостійно.
— Кордон пройшли досить швидко: ні машин, ні пішоходів майже не було. Тим часом милуюся дуже красивим заходом. Тільки ступивши на територію нашої країни відразу після прикордонного посту бере почуття великої образи: асфальт відсутній. Вірніше те, що є назвати асфальтною дорогою не можна. — розповідає Влад.
Місце ночівлі сподобалося всім учасникам велопробігу. Гарне та затишне місце для цього в сосновому лісі на березі найчистішої річки знайшла група підтримки, яка на автомобілі привезла намети та інше туристичне спорядження. І поки велосипедисти ще крутили педалі то вони вже розбили табір та готували вечерю. І коли вже учасники велопробігу прибули до табору, то їх чекав смачний куліш. Майже повна відсутність комарів дала можливість декому спати просто неба.
Після ранкового купання в прохолодній річковій воді учасники вирушили додому через Охтирку і Котельву. І вже затемно кількома групами прибули до Полтави.
За два дні походу найбільш підготовлені учасники подолали 350 кілометрів а початківці — 250. Цей похід був задуманий та розроблений на форумі «БЫСТРЕЕ ВЕТРА» учасниками громадської організації «ВелоПолтава».
Більше фото: Влад, Олександр, Настя
