Головний тренер ФК «Чорноморець» Роман Григорчук знає можливості своєї команди, але цього матчу Фортнуа їм не посміхнулася.
– Сьогодні був явно не наш день. Рідко трапляється так, як сталося сьогодні, щоб було стільки моментів невдалих. Але ми мужньо це переживемо. Абсолютно впевнений в цьому. Але, напевно, справедливо буде відзначити, що заслуговуємо на те, що маємо. Що ж, потрібно більше працювати, відданіше ставитися до футболу, набратися терпіння. Ми впевнені в своїх діях, але розуміємо, що футбольне життя таке, що бувають такі дні, як сьогодні.
– Чи вплинуло вилучення на подальший хід подій у матчі?
– А ви як думаєте, впливає видалення чи ні? Зараз доводиться говорити, «якби ...», та «якби ...». Я був впевнений, що ми готові перемагати в Полтаві. Крім видалення, теж є причини, але зараз їх дуже складно проаналізувати. Ви ж бачили перші хвилини гри – ми себе добре показали і настрій був у нас відповідний – ми готові були перемагати.
Микола Петрович, ледь зайшовши до конференц-залу, мовив: «А де привітання із виходом до групового етапу Ліги Європи?» Журналісти привітали головного тренера ФК «Ворскли» щирими оплесками.
– Після того, як ми румунів обіграли, нам так хотілося порадіти, але ми роз'їхалися, і два дні не бачилися. А потім вже в Маріуполі нам по вухах дали. І стан після гри у футболістів був такий, начебто ми в чомусь винні. На жаль, реалії футболу такі, що футболісти і тренери живуть від гри до гри. Виграли – том ми переможці і нам вся слава, але програли – відразу «з грязі в князі». Я хотів би порадіти за всіх полтавців: таке свято буде – шість ігор в Європі вже гарантовано. У мене і в мріях такого не було. Два рази за три роки грати в Європі, вийти в груповий етап. Реально, я не мріяв про таке.
Скажу кілька слів про сьогоднішню гру. Коли у суперника видаляють футболіста, то залишається десять футболістів, які починають грати й за того хлопця. Десять людей набагато складніше обіграти, коли вони всі захищаються. Ну і добре відіграли ті, хто забив голи.
– Ви, напевно, маєте на увазі Ребенка?
– Паша грав не дуже яскраво, не так, як він може. Напевно, позначилося хвилювання, три роки все ж там провів (авт. – у команді «Чорноморець»). В СРСР було хороше правило: коли переходиш з команди в команду, то першу зустріч пропускаєш. Це було так благородно. Як приклад, Литовченко, Протасов, коли з «Дніпра» в «Динамо» переходили, перший матч проти колишньої команди пропускали, Бєланов з «Чорноморця» теж. Але зараз світ став жорстоким, суворим – головне тепер лише перемога. Як сказав Шевченко, вже коли грав в «Челсі», зараз так влаштоване життя: люди більше радіють невдачам відомих людей, ніж удачам. Адже футболісти – це відомі і публічні люди.Особливо це стосується футболістів, тому я постійно їх при вас хвалю, а там, в роздягальні даю наганяй за гру.
– Як проходить лікування Йована Маркоскі?
– Маркоскі 15-го поїде з нами в Данію як турист, а після цього зроблять знімок, який і вирішить подальшу ігрову долю. Він ще в Маріуполі збирався грати, але перед грою зробили рентген, виявили перелом пальця, і відправили додому. Але там він теж не відпочив, у нього сталася трагедія у родичів – в автомобільній аварії загинули близькі йому люди (дорослий родич і чотирирічна дитина), плюс всі ці події в Ярославлі ... Я гравцям кажу з цього приводу: головне в житті – щоб родичі були живі і здорові, а поразки і перемоги – це така справа, ігрова.
– Що з Закарлюкою?
– Закарлюка попросив заміну. Дай Бог, щоб там спазм, але мені здається, що все серйозніше. Після операції він довго не грав, в Ялті з нами проходив тести, поліпшив свої результати найбільше за всіх гравців. Хоча запас міцності все одно вичерпується.Це, до речі, і Маркоскі стосується. Але у нас є молодь, будемо їй довіряти, тим більше, що у нас немає вибору. І молодь у нас є хороша.
