6-го липня у селі Ковалівка, що в Полтавському районі, відбулося Всеукраїнське етнографічне свято «Купальські гуляння». Разом із кількома тисячами гостей на березі річки Коломак побував і кореспондент «ЕХО».
До Ковалівки ми виїжджаємо у п’ятницю по обіді. Запасаємося наметами та туристичними килимками, які нам люб’язно надає директор Руденківської школи Андрій Дігтяр. Коли дізнається, що їдемо не просто святкувати, але й слухати всеукраїнсько відомий гурт «Мандри», дуже жалкує, що не може поїхати разом із нами.
За годину автівкою долаємо відстань від Нових Санжар до Ковалівки. Вона знаходиться зовсім недалеко від Полтави — близько десяти кілометрів. Загалом село видається цілком звичайним і мало чим відмінним від інших сіл Полтавщини. Хоча ні, одна суттєва відмінність є. Сільським головою у селі Ковалівка є Юрій Бублик, який представляє Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Для Полтавщини це справжня диковинка. Адже у нас при владі все більше представники провладної Партії Регіонів. Ще подекуди трапляються депутати обласної чи районної ради від «Батьківщини», «Фронту змін» чи «Народної партії». А так, щоб націоналіст та ще й був головою сільської ради — це щось із розряду фантастики.
Тому їхати на місце святкування — берег річки Коломак — нам було вдвічі цікавіше. Чим же відрізнятиметься свято, організоване «свободівцями», від тих, які щороку проводить наша влада? Попередньо було відомо, що місце, де мало проходити святкування, активісти «Свободи» прибрали два роки тому: вигребли із мальовничого берега річки кілька вантажівок сміття і зробили його придатним для народних гулянь. Тепер лишалося поглянути на Берег Свободи власними очима.
Перше, що кидається в очі, коли ми підходимо вже до самого місця проведення свята — величезні щогли із прапором України у центрі та прапорами «Свободи» по боках. Також неподалік підготоване місце для величезного багаття. Навколо нього розкладені величенькі камені, які можна використовувати як стільці. Сидячи на них, можна тримати біля багаття якусь козацьку раду.
До речі, козацька тематика простежується на Березі Свободи багато в чому. Уздовж берега Коломаку поставлені кілька десятків дерев’яних куренів, у яких гості свята можуть посидіти, поїсти та випити. Охорону порядку на гуляннях також забезпечують представники козацьких формувань, яких легко вирізнити по беретах та камуфляжному одязі.
Кидається в очі й те, що багато хто з гостей свята одягнутий у святкові вишиванки. Як молоді парубки та солідні чоловіки, так і вродливі полтавські дівчата приїздять на Берег Свободи у вишитих сорочках. Щоправда, враження дещо псується, коли бачиш, як красива дівчина у яскравій вишиванці та барвистому вінку йде і, чарівно посміхаючись, надсьорбує із пляшки пиво.
До речі, не дивлячись на те, що в оголошенні про свято у мережі Інтернет було написано, що територія наметового містечка вільна від наркотиків та алкоголю, пили там активно і з неприхованим задоволенням. На жаль, зараз більшість українців чомусь не уявляють якогось святкування без алкоголю. Навіть патріотично налаштовані українці…
Для тих, хто більше цінує спорт, ніж алкоголь, на території фестивального містечка розташований цілий спортивний комплекс. Тут розміщені поля для пляжного футболу і волейболу, турніки, бруси, канати, інші спортивні снаряди. Ми із задоволенням пограли у волейбол із гостями свята з Полтави, попідтягувались на турніку і полазили по канату.
Позаймавшись спортом, переглянули виставки народних майстрів. Усі бажаючі могли не тільки придбати їхні вироби, але й отримати майстер-класи. Приміром, можна було спробувати виготовити власними руками ляльку-мотанку. Спробувавши себе у ролі народного майстра, можна було йти дивитись на театралізовану частину свята.
Вона, в принципі, схожа з тією, яку демонструють на Івана Купала у Нових Санжарах. Тут присутні тітоньки у національних костюмах, які співають українських пісень. Молоді русалки у вінках, які намагаються намочити бризками якомога більше гостей свята. Є традиційне опудало, яке стоїть біля вогнища і чекає, доки його спалять у купальському вогні. Коли полум’я розгорається, у нього підкидають сухої соломи. Вогонь шугає угору, і перші сміливці розганяються, щоб перестрибнути через багаття. Хлопці беруть за руки дівчат і стрибають парами.
— Якщо разом перестрибнуть, то будуть разом і одружаться, — пояснює своїй подрузі обізнана жіночка у вишитій сорочці.
Тут до вогню підбігає чергова пара. Хлопець хоробро летить над вогнем, а дівчина в останню секунду гальмує і лишається стояти по цей бік вогнища.
— У цих нічого не вийде, — констатує жінка.
Коли всі бажаючі настрибуються досхочу, для них на малій сцені розпочинають дискотеку. Таким чином гості свята розігріваються перед головною «стравою» цього вечора — рок-концертом, який розпочинається близько 21:00.
Першими на сцену виходять музиканти полтавського гурту «Онейроїд». Слухаючи їх, люди потроху втягуються в атмосферу великого концерту під відкритим небом. Починають пританцьовувати у такт музиці, активно підтримувати музикантів криками та аплодисментами і навіть трохи підспівувати. «Онейроїд» дарує гостям свята півгодини справді якоїсь космічної музики, неймовірно цікавої та не схожої за стилем на інші гурти, які ми чули раніше.
Полтавчани добряче розігрівають публіку перед тим, як на сцену виходять головні хет-лайнери концертної програми — київський гурт «Мандри». Напевно, кожен, хто хоч трохи цікавився українською рок-музикою, чув пісні цього гурту. Відомі вони не лише в Україні, але і за її межами. За кілька днів перед виступом у Ковалівці музиканти з «Мандрів» повернулися із Нью-Йорку, де брали участь у фестивалі «Надія є!»
Виступають «Мандри» близько години. За цей час на майданчику біля сцени збирається величезний гурт танцюючої молоді. За скромними підрахунками — близько п’ятисот чоловік, за нескромними — більше тисячі. Усього ж на території Берега Свободи того вечора побувало не менше трьох тисяч людей.
Уже після кількох пісень аудиторія охоче підспівує фронтменові «Мандрів» Сергію Фоменку. Виявляється, ми чудово знаємо тексти відомих пісень гурту — «Орися», «Дорога», «Моя мила». Коли Фома виконує ліричну композицію «Не спи, моя рідна земля», угору підіймаються сотні рук із увімкненими мобільними телефонами та запальничками. І доки лунає пісня, охоплює таке відчуття, що ти — не якась окрема людина. Ти — частина оцієї великої української нації. І поруч з тобою — не чужі й не знайомі тобі люди, а твої брати і сестри. Власне, так воно і є. Просто ми часто про це забуваємо. Добре, хоч «Мандри» нагадали.
Відпускають музикантів неохоче. Ті зголошуються заспівати «на біс» та швидко від’їжджають. Їм уже вранці потрібно бути в Києві.
Більшість слухачів розходяться від сцени. І цілком даремно. Адже завершує концерт чудовий полтавський гурт «Дельтора» — колектив із цікавою та якісною музикою. Якби не «Мандри», то полтавські музиканти цілком могли б зібрати біля сцени не меншу аудиторію і завести її своєю самобутньою музикою. На жаль, більшість учасників свята розходиться до куренів і столиків — під’їсти та попити. Якщо від їжі рідко кому стає зле, то від алкоголю це трапляється досить часто. Так ми стаємо свідками того, як під час файєр-шоу до хлопців, які пускають з рота струмені вогню, намагається підповзти чоловік у вишиванці. Він плазує по траві, ззаду його тримають за ноги, але він виривається і таки вилазить на середину галявини. Там сили його залишають і він перекидається горілиць та починає щось радісне кричати. Напевно, для нього свято вже вдалося. Хоча нам чомусь його дуже шкода. Шкода і його вишиванки, яку він невідомо навіщо одягнув у святковий вечір. Невже для того, щоб у ній плазувати по землі?
Триває свято майже до ранку. Після концерту для молоді влаштовують потужну дискотеку, яку організовує професійний ді-джей. Ми тримаємось до третьої ранку. Потім вирушаємо спати у намети. А вже о сьомій збираємось у зворотну дорогу — до Нових Санжар. Берег Свободи зустрічає ранок купою порожніх пляшок та іншого сміття. Його, щоправда, досить оперативно прибирають. Але сам факт того, що його так багато, свідчить про те, що культурно відпочивати наші земляки ще не навчились. Напевно, особливий менталітет заважає.
Незважаючи на негативні враження від повзаючих патріотів уночі та сміттєвих куп на ранок, ми повертаємось додому, задоволені святом. І щиро вдячні Юрію Бублику за запрошення на Берег Свободи. Адже окрім звичайних любителів посвяткувати на природі, на свято до Ковалівки приїздять справжні патріоти, люди, для яких не порожніми є слова: «Україна», «воля», «нація». Якщо вдасться, то поїдемо до Ковалівки і наступного року. Навіть якщо туди не приїдуть «Мандри» чи інший відомий український гурт. Просто ще раз побачити мальовничий берег Коломаку і почути на ньому традиційне вітання «свободівців»: «Слава Україні! — Героям слава!».
