Тижневик «ЕХО» наша сім’я виписує давно. Читаємо уважно. Я починаю з колонки «Редакційна», потім оголошення, а далі все до словечка. Я люблю читати «ЕХО», поважаю і редактора, і кореспондентів. Відчувається, що це чесні, хороші люди, які вже за ці роки стали рідними. Але пишу вам уперше. Раніше з усім була згода. Але цього разу у мене викликала почуття образи стаття «Квиток до раю, або Где саван?». Я не згодна з автором. Шановна Олю! Співчуваю Вам у Вашому горі, але не гоже ставити всіх в один ряд. Прочитавши Вашу розповідь, подумала, що так себе поводити справжній священик не міг. Закрадається підозра, що це якийсь аферист. Тішить лише те, що це відбувалось далеко від нас, у Сімферополі. А ми живемо в чудовому Кобеляцькому краєві, відвідуємо свої храми. Я ще в юні роки ходила до церкви в Орлик і був у нас батюшка Гаврилій. Я до кінця свого життя не забуду його щирий погляд, його теплу молитву, його проповіді про любов до ближнього. Потім був батюшка Ніколас, який також залишив по собі світлу пам’ять і гарні спогади. Зараз в Орлику служить такий же добрий, порядний, чесний священик Олександр. Він завжди допомагає своїм прихожанам: і в лікарню відвезе безкоштовно своєю машиною, і поділиться всім, що у нього є, з бідними. Він нас, прихожан, вивчив, як правильно молитися, дає корисні поради. Дуже хвилююче спостерігати за ним, коли священик причащає діточок, від його усмішки іде тепло і благодать. Мені доводилось бувати в храмах і в Кобеляках. І я вдячна священику Георгію та благочинному Василю за їх молитву, за доброту, поради, любов до нас, грішних. Також щирих слів подяки заслуговують отці: Анатолій з Бережнівки, Антоній із Шарівки, Борис із Шульгівки. Ці люди є справжніми слугами Господа, із чистими серцями і добрими душами. Нам, їхнім прихожанам, хочеться йти до своїх батюшок у храм, дякувати Богу, просити у Нього прощення за свої гріхи і молитися за наших дітей, онуків, за всю родину.
Я розумію Олю. Та хочу побажати, щоб більше на її дорозі не зустрічалися такі жорстокі, твердолобі люди. А всі ми при зустрічі з священиком говорили: «Батюшка, простіть, благословіть і помоліться за мене грішну (грішного)».
