Газету «ЕХО» щоразу починаю читати з редакційної колонки — це моя улюблена рубрика. Потім, коли з’являється вільний час, читаю все інше. Матеріали редактора завжди зачіпають за живе, змушують задуматися.
От і цього разу, прочитавши «Навчіть своїх дітей колядувати», не могла не погодитись із простою істиною: «Як мало людині потрібно, аби відчувати себе щасливою». І в цьому моя родина сама пересвідчилась увечері 13 січня, на свято Меланки, коли наші друзі Ярослав і Валя Голтвянські зі своїми товаришами прийшли нас привітати. Оті звичні, знайомі всім слова пісні «Радуйся, пане господарю…» викликали теплоту в душі і посмішки на обличчі. Отой щирий спів під акомпанемент гітари долинав у саму душу. І не було сил стриматись, аби не підспівати щедрувальникам. Моя дворічна донечка з захопленням дивилася на гостей і все радісно повторювала: «Так гарно! Так гарно!». А коли святково вбрані щедрувальники пішли, просила, аби вони ще приходили співати. Спасибі вам, дорогі друзі, за подарований гарний настрій!
Дуже жаль, що українські традиції з кожним роком забуваються і все менше ходить по домівках колядників-щедрівників у святкові вечори. І як радісно стає, коли у вашу домівку постукають і спитають: «Можна пощедрувати?». І як приємно від вітальних слів щедрувальників. І додається настрою від того візиту ще на багато-багато днів уперед. Справді, для щастя людині треба зовсім мало.
