Написати цю статтю мене змусила публікація в попередньому номері «ЕХО». Є таке, можливо, й не найкраще українське прислів’я, котре звучить наступним чином: «Гуртом і батька легко бити». Не сприймаючи його буквально, на власному досвіді знаю, що будь-яку, навіть найскладнішу, справу разом, громадою, колективом можна вирішити ледве не граючись. Надто ж справу, яка самій громаді користь принесе. Та перейдемо до суті.
Колись, кілька десятків років тому, у Кобеляках молодята ходили (їздили тоді менше, аніж зараз) фотографуватись до стели героям-комсомольцям, що біля Будинку культури та в урочищі Туникове. Відвідували ці місця як школярі-випускники, так і пари, котрі одружувались. Приємні та зворушливі то були миттєвості. І не лише для молоді, а й для старших людей, котрі в такі хвилини згадували свою юність. І приємно й зараз переглядати кінофільми зі сценами, у яких випускники зустрічають вранішню зорю. Можна й заплакати, адже дитинство і юність уже не повернеш. Але водночас радісно стає на душі, споглядаючи молоді красиві обличчя своїх онуків.
Так невже ми, кобелячани, батьки і діди, не можемо зробити щось хороше для своїх дітей і внуків? Я не знаю всіх перипетій, усіх підводних каменів історії з будівництвом альтанки, але вважаю, що вона потрібна кобелячанам. І абсолютно не важливо, яка влада починала її будувати. Це не для політиків робилось, а для людей. Наприклад, спортзал три голови райдержадміністрації будували. І тепер усіх із вдячністю згадують.
Думаю, що альтанка стане місцем зустрічей не лише для випускників шкіл. Якщо її зробити якісно, то туди охоче приходитимуть закохані, приїжджатимуть молодята, які одружуються. Та що там говорити, людям бальзаківського віку хочеться полюбуватися краєвидами надворсклянських берегів.
Вважаю, що небайдужим кобелячанам необхідно об’єднатися і допомогти підприємцю Бистрякову довести до завершення будівництво альтанки. І владі теж не потрібно відгороджуватись модним нині висловом «немає коштів». Немає коштів — допоможіть чимось іншим.
Розчищення річки Кобелячок приклад для всіх. Там влада щось зробила, підприємці і звичайні громадяни потрудились. І є ж результат! Уже на Бабенкову яму відпочивати та купатися ходять.
Звичайно, я не маю права давати всім накази чи поради, але, думаю, було б добре, якби батьки випускників «скинулись» по декілька гривень, а на допомогу їм прийшла місцева влада, і всі разом зробили добру справу та створили нове місце для відпочинку.
